Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Viktor
30 Травня, 202530 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Сьогодні в українських школах лунали останні дзвоники.

Передовсім — це свято для випускників, яких, за даними Міносвіти, цьогоріч близько 360 тисяч.

Святкували у регіонах по-різному.

Наприклад, у столиці — просто неба. У прифронтових регіонах — в укриттях або онлайн.

Але в деяких містах та селах — не було ані музики, ані сміху дітей. Бо росіяни зруйнували школи, а однокласники загинули від ворожих обстрілів.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Лоскун.

Сьогодні для них лунає останній дзвоник. Молодші класи радіють: у них три місяці канікул.

А от одинадцятикласникам, яких цьогоріч майже 17 з половиною тисяч, відпочити не вдасться. Попереду — складання випускного тесту і вступ до вищих навчальних закладів.

Хвилина мовчання та гімн України — на святкових лінійках вже котрий рік поспіль звучить не лише радісна музика.

Діти вшановують тих, завдяки кому мають змогу вчитися і будувати плани на майбутнє.

А в одному з ліцеїв — ще й розгортають 40-метровий стяг. Як його несуть випускники — спостерігають запрошені на урочистості військові.

Директорка ліцею каже: для учнів, їхніх батьків та педагогів національні символи — не просто атрибути. Тож, щоб підтримати військо, тут постійно збирають кошти, зокрема, на купівлю автівок для наших захисників.

Ліцеїсти іншого району Києва теж дякують захисникам. Не стримують сліз і батьки. Випускники вальсують, вбравшись у чорно-біле. І для дітей це по-справжньому символічно.

Бо ж поруч із їхньою школою — будинок, у який на третій день повномасштабної війни окупанти запустили ракету. Вона влучила у верхні поверхи, зруйнувала квартири і покалічила людей.

Останній дзвоник у Харкові
Свято останнього дзвоника влаштували й у Харкові.

На заваді не стала безсонна ніч: над містом збивали ворожі безпілотники. Щоб убезпечити дітей, урочистості відбувалися у підземних школах. Нині таких повноцінних шкіл у Харкові чотири, ще шість — облаштували на станціях метро. Тут навчається 10 тисяч дітей.

Останній дзвоник у Запоріжжі та на Сумщині

Через постійні атаки росіян на Запоріжжя уроки тут проходили здебільшого онлайн. Тож однокласники нарешті змогли побачитись не віртуально, а по-справжньому.

На Сумщині останні дзвоники цьогоріч пролунали для 84 тисяч школярів. Більшість дітей святкували в укритті. Натомість для батьків влаштували трансляцію.

Але навіть про таке свято багато дітей можуть лише мріяти. Бо росіяни на Сумщині знищили або пошкодили вже понад півсотні шкіл.

У Коростишеві останній дзвоник лунав на кладовищі

А в Коростишеві, що на Житомирщині — не до святкувань. Останній дзвоник тут лунає на кладовищі.

Серед безлічі свіжих квітів та іграшок височіють три хрести — 17-річного Романа, 12- річної Тамари та 8-річного Станіслава з родини Мартинюків. Обстрілюючи місто, росіяни вбили дітей вночі 25 травня.

Однокласники, вчителі та друзі у жалобі. І залишають на могилі шматочок торта. Вчора у дівчинки мав бути день народження.

Джерело

Навігація записів

Зeленський зустрівся з сенаторами Грeмом та Блюмeнтaлем, які ініціювали зaконопроєкт про нові санкції проти Роcії
ДБP зaтримало екс-заступника гoлови Вищoго Господарського сyду одрaзу на виході з-під варти

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він
  • Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.
  • Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?
  • — Поки я жива, хочу жити у квартирі, де народилася і виросла! Ви молоді, можете й самі собі на житло заробити. Мати ніби не розуміла, що заробити на квартиру в наш час не так-то просто. Особливо маючи маленьку дитину на руках і тільки одного дорослого, що працює в сім’ї.
  • – Віка, я ось що хотів сказати. Ти могла б квартиру і в кращому стані нам залишити. Ми приїхали – пил скрізь, посуд брудний у раковині, плита у жиру. Неприємно, чесно кажучи, – незворушно заявив вітчим
  • – Ану – пішли геть! – несподівано скомандував завжди тихий тато. Дорослі дочки постали перед ним зовсім в іншому світлі – зовсім несприятливому
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes