Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Viktor
30 Травня, 202530 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оcтанній дзвoнuк лунав на клaд0вuщі: як в Укpаїні закiнчився нaвчальний рiк. Деталі…

Сьогодні в українських школах лунали останні дзвоники.

Передовсім — це свято для випускників, яких, за даними Міносвіти, цьогоріч близько 360 тисяч.

Святкували у регіонах по-різному.

Наприклад, у столиці — просто неба. У прифронтових регіонах — в укриттях або онлайн.

Але в деяких містах та селах — не було ані музики, ані сміху дітей. Бо росіяни зруйнували школи, а однокласники загинули від ворожих обстрілів.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Лоскун.

Сьогодні для них лунає останній дзвоник. Молодші класи радіють: у них три місяці канікул.

А от одинадцятикласникам, яких цьогоріч майже 17 з половиною тисяч, відпочити не вдасться. Попереду — складання випускного тесту і вступ до вищих навчальних закладів.

Хвилина мовчання та гімн України — на святкових лінійках вже котрий рік поспіль звучить не лише радісна музика.

Діти вшановують тих, завдяки кому мають змогу вчитися і будувати плани на майбутнє.

А в одному з ліцеїв — ще й розгортають 40-метровий стяг. Як його несуть випускники — спостерігають запрошені на урочистості військові.

Директорка ліцею каже: для учнів, їхніх батьків та педагогів національні символи — не просто атрибути. Тож, щоб підтримати військо, тут постійно збирають кошти, зокрема, на купівлю автівок для наших захисників.

Ліцеїсти іншого району Києва теж дякують захисникам. Не стримують сліз і батьки. Випускники вальсують, вбравшись у чорно-біле. І для дітей це по-справжньому символічно.

Бо ж поруч із їхньою школою — будинок, у який на третій день повномасштабної війни окупанти запустили ракету. Вона влучила у верхні поверхи, зруйнувала квартири і покалічила людей.

Останній дзвоник у Харкові
Свято останнього дзвоника влаштували й у Харкові.

На заваді не стала безсонна ніч: над містом збивали ворожі безпілотники. Щоб убезпечити дітей, урочистості відбувалися у підземних школах. Нині таких повноцінних шкіл у Харкові чотири, ще шість — облаштували на станціях метро. Тут навчається 10 тисяч дітей.

Останній дзвоник у Запоріжжі та на Сумщині

Через постійні атаки росіян на Запоріжжя уроки тут проходили здебільшого онлайн. Тож однокласники нарешті змогли побачитись не віртуально, а по-справжньому.

На Сумщині останні дзвоники цьогоріч пролунали для 84 тисяч школярів. Більшість дітей святкували в укритті. Натомість для батьків влаштували трансляцію.

Але навіть про таке свято багато дітей можуть лише мріяти. Бо росіяни на Сумщині знищили або пошкодили вже понад півсотні шкіл.

У Коростишеві останній дзвоник лунав на кладовищі

А в Коростишеві, що на Житомирщині — не до святкувань. Останній дзвоник тут лунає на кладовищі.

Серед безлічі свіжих квітів та іграшок височіють три хрести — 17-річного Романа, 12- річної Тамари та 8-річного Станіслава з родини Мартинюків. Обстрілюючи місто, росіяни вбили дітей вночі 25 травня.

Однокласники, вчителі та друзі у жалобі. І залишають на могилі шматочок торта. Вчора у дівчинки мав бути день народження.

Джерело

Навігація записів

Зeленський зустрівся з сенаторами Грeмом та Блюмeнтaлем, які ініціювали зaконопроєкт про нові санкції проти Роcії
ДБP зaтримало екс-заступника гoлови Вищoго Господарського сyду одрaзу на виході з-під варти

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes