Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ніхто не вірить, що я роблю їх без желатину: найсмачніший десерт із простих продуктів

Ніхто не вірить, що я роблю їх без желатину: найсмачніший десерт із простих продуктів

Viktor
25 Січня, 202525 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Ніхто не вірить, що я роблю їх без желатину: найсмачніший десерт із простих продуктів

Популярний десерт із сиру. Готується швидко, легко, без духовки та метушні. Виходить неймовірно смачний, ніжний та незвичайний. Мої рідні його просто люблять! Ділюсь рецептом з Вами.

Ділюся рецептом приготування:

У м’який сир додаємо цукровий пісок і збиваємо міксером.

Додаємо розм’якшене вершкове масло, какао і змішуємо міксером. Закладаємо у кондитерський пакет.

Видавлюємо масу в силіконові форми.

Видавлюємо всередину варення.

Вирівнюємо та прибираємо в морозилку на одну годину.

Шоколад молочний розтоплюємо на водяній бані, вливаємо соняшникову олію і перемішуємо.

Обмочуємо підготовлені сирні десерти і викладаємо на пергаментний папір.

Чудового настрою та легкого приготування!

Інгредієнти:

  • М’який сир чи рікотта – 400 грамів
  • Цукровий пісок – 75 грамів
  • М’яке вершкове масло – 60 грамів
  • Какао-порошок – 15 грамів
  • Шоколад молочний – 200 грамів
  • Соняшникова олія – 2 столові ложки

Навігація записів

Студeнтu, які відмовляться проходuтu базову військову підготовку, будуть відраховані з вuшів – Міноборонu.
Пicля купiвлi 4 eлiтниx BMW, 3 квapтиp i вiлли пiд Києвoм пcиxiaтp-мiльйoнep Дpузь плaнувaв пpидбaти щe вiллу у Туpeччинi зa €650 тисяч

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • — Тримай, це тобі на перший час, а далі давай сама, сама, — Роман поклав на тумбочку кілька купюр і почав складати свої речі у велику сумку. Куртку одягнув, хоч і було вже тепло. Просто вона в сумку вже не влізла, і не дивлячись попрощався. — Ну бувай, бувай…
  • Тату, а я сьогодні допомогла врятувати кошеня… Його покинули біля закинутої будівлі. Ми зі Степаном з сусіднього під’їзду віднесли його до ветеринара. Андрій навіть не відірвав погляду від фінансової аналітики в газеті. — Це добре, Таню. Благородно. Але краще б ти підтягнула англійську або економіку. На доброті та кошенятах капітал не побудуєш, а в нашому світі без нього ти пропадеш. Бери приклад із сестри. Тетянка опустила очі до тарілки, ковтаючи клубок у горлі. Оксана бачила, як у серці меншої доньки по краплині збирається гіркота. Вона намагалася компенсувати це своєю любов’ю, але авторитет батька для дівчаток був незаперечним. Вікторія ж, відчуваючи повну підтримку Андрія, почала ставитися до сестри з легкою зневагою, яка з часом переросла в зарозумілість
  • – Їдь тепер назад, у своє село! – сказав роздратовано чоловік, не повертаючись до неї. Голос Артема був рівним, але в ньому чулася холод і втома, ніби всі почуття вимерзли за довгі роки мовчазних вечорів і невисловлених образ. Він стояв біля вікна, дивлячись на сіре листопадове небо, затягнуте суцільною пеленою хмар, і Женя раптом зрозуміла – все. Абсолютно все.
  • – А що це ми тут робимо? Чому в чужий будинок ліземо?
  • Таємниця почала тиснути. Ми не могли просто прийти і сказати: «Мамо, ми бачили, як ти ридаєш». Це було б вторгненням гіршим, ніж підглядання. Ми почали шукати ключі. Женя почастішав із дзвінками, почав м’яко розпитувати про справи, про здоров’я. Вона віджартовувалася: «Все гаразд, синку. Скоро весна, ха ндра мине». Якось, гортаючи її сторінку в соцмережі, я натрапила на коментар під старою фотографією
  • – Добре. Я знала, що ви схвалите. Вчора вже звільнила. Разом із вашим чоловіком. Але вона ще не знає, вихідний брала. Зараз повідомимо. – Як же я вас люблю, Лідо Василівно. За годину до кабінету забіг Андрій.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes