Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Непопpавна втpата … На вiйні загинув колишній футбoліст і тpeнер Миxайло Тoлстяк. Деталі…

Непопpавна втpата … На вiйні загинув колишній футбoліст і тpeнер Миxайло Тoлстяк. Деталі…

Viktor
8 Листопада, 20258 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Непопpавна втpата … На вiйні загинув колишній футбoліст і тpeнер Миxайло Тoлстяк. Деталі…

Після початку повномасштабного вторгнення чимало українських спортсменів взяли зброю до рук, щоб захистити рідну країну від окупантів.

На жаль, частина з них повернулася з поля бою на щиті.

Напередодні цей список поповнився ім’ям чергового воїна зі світу спорту. Загинув український солдат Михайло Толстяк, повідомляє 24 Канал із посиланням на Асоціацію футболу Тернопільщини.

Що відомо про загибель Михайла Толстяка?

Свій останній бій він прийняв 29 жовтня 2025 року. Життя спортсмена обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Греківка Луганської області.

На війні Михайло був розвідником-оператором штурмового батальйону. Тепер йому назавжди 30.

У цивільному житті він майже все життя присвятив футболу. Був не тільки гравцем, а й тренером.

Як Михайло Толстяк був залучений у спорт?

Полеглий воїн був вихованцем комплексної дитячо-юнацької школи Нетішина на Хмельниччині.

У 2008 – 2012 роках навчався та тренувався у Львівському училищі фізичної культури під керівництвом Івана Павлюха та виступав за ЛФКС-Карпати в Дитячо-юнацькій футбольній лізі України.

У цьому турнірі за чотири сезони у складі львів’ян провів 60 матчів, у яких відзначився шістьма забитими м’ячами.

У 2012 році вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, де навчався на факультеті фізичного виховання.

Паралельно кілька сезонів виступав за місцевий Буревісник, а також у студентському чемпіонаті України.

На дорослому рівні грав також за Енергетик з Нетішина, ірпінську Ютландію та низку польських команд.

Перед тим, як долучитися до Сил оборони України працював тренером у футбольному клубі Новатор з Хмельницького, в якому щемливо висловилися про наставника:

“Він був не просто тренером – він був наставником, другом і прикладом для багатьох дітей, яких навчив вірити у себе, боротися до кінця та ніколи не здаватися. Його серце билося любов’ю до футболу та України.

У найважчий час він став на захист Батьківщини – і віддав за неї своє життя. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні”.

Навігація записів

Рецепт по приготуванню «Неймовірних» млинців із заварним кремом. Смакота!
Понад 50 приміських поїздів на Харківщині 9 листопада не вийдуть на маршрути: перелік

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes