Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Непoпpавна втpата… Алiні бyло лише 25… Без матеpинської лаcки зaлишились двоє дiтей. Деталі…

Непoпpавна втpата… Алiні бyло лише 25… Без матеpинської лаcки зaлишились двоє дiтей. Деталі…

Viktor
6 Листопада, 20256 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Непoпpавна втpата… Алiні бyло лише 25… Без матеpинської лаcки зaлишились двоє дiтей. Деталі…

Непoпpавна втpата… Алiні бyло лише 25…

Без матеpинської лаcки зaлишились двоє дiтей.

Деталі:

На Дніпропетровщині загинула 25-річна захисниця Антоніна Штоль із Ізяславської громади.

Без її материнської ласки залишились двоє дітей.

Солдат Антоніна Штоль мешкала в селі Сошне Лютарського старостинського округу.

На російсько-українській війні вона була кухарем господарського відділення взводу матеріального забезпечення самохідного артилерійського дивізіону.

Про це розповіли в Ізяславській міській раді.

“Ніжна й водночас мужня, добра й відважна, вона не залишилася осторонь, коли Батьківщина кликала на захист.

Своєю щоденною працею, турботою про побратимів, вона підтримувала бойовий дух воїнів, ділилася теплом і вірою”, – написали про захисницю у міськраді.

Антоніна загинула 1 листопада 2025 року під час російського обстрілу на Дніпропетровщині.

Вона — єдина жінка серед військовослужбовців із Ізяславщини, полеглих на війні. Без неї залишились двоє дітей та матір.

Джерело

Навігація записів

Повстанці збили роcійcький Іл-76 у Сyдані, яким керував рoсiйський екiпаж
“Я не можу судити на 100%..Особисто я не бачив жодного такого випадку”, – Марцінків про примусову мобілізацію

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes