Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Назавжди 26. У лікарні Харкова пoмер військoвослужбовець з Івaно-Фрaнківщини Івaн Бортeйчук

Назавжди 26. У лікарні Харкова пoмер військoвослужбовець з Івaно-Фрaнківщини Івaн Бортeйчук

Viktor
26 Січня, 202526 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Назавжди 26. У лікарні Харкова пoмер військoвослужбовець з Івaно-Фрaнківщини Івaн Бортeйчук

25 січня 2025 року від травм в обласній клінічній лікарні Харкова помер військовий з Івано-Франківщини Іван Бортейчук. Боєць отримав поранення 20 січня через атаку російського безпілотника у Вовчанську.

Про смерть земляка повідомили на Facebook-сторінці Гвіздецької громади.

Іван Бортейчук народився 3 квітня 1998 року в селі Хом’яківка, де і проживав з батьками.

“Із самого малечку він в усьому допомагав батькам, був добрим, привітним, вихованим, мав багато друзів. Після закінчення Гвіздецького ліцею здобув фах плиточника в Коломийському ліцеї сфери послуг. Хлопець мав “золоті руки”, тому ніколи не сидів без роботи. Іван завжди горів тим, що робив. Вже під час служби в лавах ЗСУ він знайшов свою долю Ауріку. Подружжя повінчалося під час війни. Згодом народився син Єгор”, — йдеться у дописі.

Старший солдат Іван Бортейчук служив у війську з березня 2022 року. Він був оператором 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

20 січня 2025 року боєць отримав бойове поранення під час заїзду на позицію у Вовчанську на Харківщині.

“Впродовж п’яти днів лікарі Харківської обласної лікарні боролися за життя героя, але 25 січня 2025 року Івана не стало. Осиротіла ще одна сім’я. Ще одне молоде життя, обірване війною. Мудрим, красивим, сповненим великої любові до життя залишиться Іван у нашій пам’яті, наших серцях”, — пишуть на сторінці громади.

У бійця залишилися дружина Ауріка, син Єгор, батьки Любов та Василь, сестра Христина.

Джерело

Навігація записів

Щoйно! Укpаїну звiльнити! Теpмінове звеpнення амеpикaнських диплoмaтів до Деpждепу!
Закарпатське підприємство плaнує залучити 160 працівників із Народної Республіки Бангладеш

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes