Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Нaш ангeлик, наш 8-pічний Киpил, який чекaв на свoю бaбeсю у припаркованому авто коли в цей момент прилетіла pосійська pакeта. ФОТО

Нaш ангeлик, наш 8-pічний Киpил, який чекaв на свoю бaбeсю у припаркованому авто коли в цей момент прилетіла pосійська pакeта. ФОТО

admin
15 Липня, 202215 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до Нaш ангeлик, наш 8-pічний Киpил, який чекaв на свoю бaбeсю у припаркованому авто коли в цей момент прилетіла pосійська pакeта. ФОТО

У мережі назвали ім’я хлопчика, який загинув у автомобілі під час ракетного обстрілу Вінниці. 8-річний Кирило Пяхін потрапив у вогняну пастку.

Наприкінці квітня він із мамою приїхав до Вінниці з окупованого Херсона, розповіла у Facebook Ірина Ярошевська.

За її словами, в момент вибуху дитина перебувала в машині разом із дядьком, а його бабуся відійшла до ПриватБанку.

“Бабуся неушкоджена, дядько – в лікарні, Кирила не можуть знайти. Мама Маріанна Пяхіна просить свідків хоч якусь інформацію, може, хтось бачив… Зразок ДНК жінка здала”, – зазначила Ярошевська.

Пізніше голова Національної поліції Ігор Клименко повідомив, що хлопчик, “який чекав на дядька в припаркованому авто”, “потрапив у вогняну пастку”. За словами Клименка, дядька відкинуло вибуховою хвилею; його госпіталізовано.

Ще один хлопчик, Максим Рекута, якому було 7 років, загинув з мамою в медичному центрі, що розміщувався в будинку побуту “Ювілейний”.

Кирило Пяхін приїхав до Вінниці з окупованого Херсона

Кирило Пяхін приїхав до Вінниці з окупованого Херсона

Джерело

Навігація записів

Укpaїнcькі вiйcькові збuлu в Запоpізькій облaсті роcійський літaк Су-25, ще одuн – підбuлu
Пpoiгнopyвaв зaхoдu бeзпeкu. Нa Одeщuнi, y cвiй дeнь нapoджeння, чoлoвiк пiдipвaвcя нa мiнi

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я досі не можу змусити свої руки перестати тремтіти.
  • — Матвій Сергійович? Доброго ранку, — голос Ніки звучав спокійно й діловито. — У мене до вас термінова розмова. — Ні, справа в іншому. Ви місяць тому говорили, що ваш племінник переїхав до міста і шукає житло. — Була така історія. Хлопець мучиться в хостелі, платить подобово. А твій Денис почав викручуватися, мовляв, маємо право жити тут до кінця року.
  • — Ви мені тепер абсолютно чужі люди. Я помилилася щодо сім’ї
  • Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?
  • Через пів години, коли малюка викупали, а сама Олена теж привела себе до ладу, вона сиділа на кухні з Антоніною та її онуком, пила гарячий чай і, бажаючи виговоритися, розповідала про себе все, не приховуючи від старенької жодних подробиць. І найгірше те, що у мене не буде дітей, а я так хотіла, щоб у мене був ось такий самий синочок.
  • – Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes