Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Нас лишилося дуже мало”: боєць розповів про вкрай важку ситуацію в напрямку Покровська

“Нас лишилося дуже мало”: боєць розповів про вкрай важку ситуацію в напрямку Покровська

Viktor
30 Липня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Нас лишилося дуже мало”: боєць розповів про вкрай важку ситуацію в напрямку Покровська

Українським підрозділам бракує зброї, людей та, як кажуть самі бійці, хорошого командування.

Ситуація на Покровському напрямку вкрай важка і швидко погіршується. Українські оборонці скаржаться на гострий брак людей та озброєнь, а також на некомпетентне командування. Про це виданню “Фокус” розповів неназваний боєць 31-ї Окремої механізованої бригади.

“Ситуація дуже важка, дуже не вистачає людей. Нас залишилося дуже мало — тих, хто може вийти на позиції. У мене в роті три людини, в інших також — по 3-4. Крім цього, техніки взагалі немає. Також у нас дуже мало снарядів, у противника набагато більше”, — розповідає боєць.

Як пояснив оборонець, російські війська дуже швидко просуваються, чому сприяє неправильна тактика оборони українських сил.”Командування ухвалює неправильні рішення: неправильно займаємо позиції, нас ставлять на забій, як м’ясо, не дають відкатів нормально зробити, щоб покопати і виставити нормально бойову позицію, відійти не дають. Я проходив навчання в Іспанії, сержантські курси командира відділення, і я розумію як має бути. Якщо нас штурмують, мають бути резерви, потрібно окопатися, вибудувати нормальну оборону і тоді захищатися. Ну не може бути одна позиція, через 5 км інша і то 3-4 людини тримають оборону. Це нерозумно. Укріплення ніякого немає аж до Покровська, це те що мені відомо. Може десь і є, але нам про це не говорять”, — каже боєць.

На думку військовослужбовця, російські війська вже за два дні можуть дістатися до Мирнограда – міста трохи на схід від Покровська і за 16 км від поточної лінії фронту. 

скріншот deepstatemap.live
скріншот deepstatemap.live

Ситуація на Покровському напрямку

Як писав УНІАН, військовий експерт Сергій Грабський стверджує, що на Покровському напрямку обвалу фронту немає, а російські загарбники ще далекі від міста Покровськ. Разом з тим він визнав певні помилки українського командування.

Військовий ЗСУ Кирило Сазонов своєю чергою зауважив, що ворог щодня просувається потроху саме на Покровському напрямку. За його словами, сам по собі цей факт ще не є трагедію. Трагедією буде, якщо росіяни розірвуть оборонний стрій ЗСУ і вирвуться на оперативний простір.

Навігація записів

У Росії пр0рвало ще одну греблю – потік води на Біломорканалі зносuть будинки
80-та бpuгада ДШВ зaявляє про зняття комбрига Ішкyлoва: “Вuмагаємо залuшити”

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я досі не можу змусити свої руки перестати тремтіти.
  • — Матвій Сергійович? Доброго ранку, — голос Ніки звучав спокійно й діловито. — У мене до вас термінова розмова. — Ні, справа в іншому. Ви місяць тому говорили, що ваш племінник переїхав до міста і шукає житло. — Була така історія. Хлопець мучиться в хостелі, платить подобово. А твій Денис почав викручуватися, мовляв, маємо право жити тут до кінця року.
  • — Ви мені тепер абсолютно чужі люди. Я помилилася щодо сім’ї
  • Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?
  • Через пів години, коли малюка викупали, а сама Олена теж привела себе до ладу, вона сиділа на кухні з Антоніною та її онуком, пила гарячий чай і, бажаючи виговоритися, розповідала про себе все, не приховуючи від старенької жодних подробиць. І найгірше те, що у мене не буде дітей, а я так хотіла, щоб у мене був ось такий самий синочок.
  • – Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes