Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через кілька годин я досі під враженням!

Десять років тому мені подарували сережки. Дорогі, за моїми мірками, і неймовірно гарні! Я одягала їх лише кілька разів, бо дуже берегла. І от, під час одного з виходів у світ, повернулася додому… з однією сережкою. Друга зникла.

Можете уявити мій розпач. Я обшукала все, де могла б її загубити, але марно. Довелося змиритися. Залишену сережку я поклала у коробочку, маючи надію зробити з неї кулон. Але, як часто буває, руки до цього так і не дійшли.

Шість років тому сталася ще одна прикрість. Сама сережка зникла з коробочки! Я перерила всю квартиру, переглянула кожну поличку, коробочку, навіть місця, де її просто не могло бути. Нічого. Її наче й не було.

На черговий ювілей мені подарували ще одну пару сережок. Вони були трохи простіші, але теж дуже красиві. Я вже була більш обережною, одягала їх тільки у виняткових випадках. І все було добре, аж доки одного літа три роки тому…

Я прокинулася на дачі і виявила, що в одному вусі сережка є, а в другому – ні. Знову! Ви не уявляєте, як я шукала її: перевернула весь дім, просіяла пісок і землю навколо дачі – усе, де вона могла впасти. І що? Нічого.

Минув рік після цієї втрати. І ось якось, заходячи на кухню на тій самій дачі, я побачила її. Просто на підлозі, посеред кімнати! Уявіть моє здивування. Як? Звідки? Це ж просто неможливо! Вона точно не лежала там раніше, бо я не раз прибирала кухню і переконувалася, що її немає.

Я подякувала Боженьці, бо це точно було диво.

Але сьогоднішній день перевершив усе.

Під столом у квартирі я знайшла одну з сережок із першого комплекту, ту, що зникла з коробочки шість років тому. Вона лежала просто на підлозі! Та як таке взагалі можливо? Це ж порожня підлога, яку за стільки років ми прибирали мільйон разів!

Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше. Через дві години після того, як я знайшла сережку, я впустила на підлогу виделку. Нагнулася, щоб підняти її, і… знайшла другу сережку з першого комплекту! Ту, яку я втратила ще десять років тому!

Як? Просто поясніть мені, як таке можливе?!

Де вона була весь цей час? Як вона потрапила під стіл? Хто повернув її у моє життя?

Я вражена.

А тепер у мене запитання до вас:

Чи траплялися у вашому житті такі незбагненні дива?

Навігація записів

А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Related Articles

А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

— Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Viktor
29 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.

Viktor
29 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.

Цікаве за сьогодні

  • Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше
  • А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить
  • — Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?
  • “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”
  • Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.
  • – Соромно перед людьми, що скажуть? На старості років дітей надумала народжувати
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes