Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Ми нe cдaйoм будинки вaєнним”. Тaк вiдпoвiли в кiнцi 2023 poку в Пoкpoвcьку кoли я пoдзвoнив пo oгoлoшeнню

“Ми нe cдaйoм будинки вaєнним”. Тaк вiдпoвiли в кiнцi 2023 poку в Пoкpoвcьку кoли я пoдзвoнив пo oгoлoшeнню

Viktor
5 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до “Ми нe cдaйoм будинки вaєнним”. Тaк вiдпoвiли в кiнцi 2023 poку в Пoкpoвcьку кoли я пoдзвoнив пo oгoлoшeнню

“Ми не сдайом будинки ваєнним”. Так відповіли в кінці 2023 року в Покровську коли я подзвонив по оголошенню. Інші дзвінкі були подібні та не мали успіху.

Наші екіпажі щойно приїхали із запорізького напрямку та вибір був або ночувати в авто або їздити ще додаткові 80 кілометрів щодня в кожну сторону.

Від орендодавців я почув що військові їм і смітять і бруднять шпалери і затримують оплату і що навіть своєю присутністю притягують ворожі снаряди. Десятки різних формулювань того, чому ж воїни сил оборони не гідні знімати в них житло за гроші. І навіть пропозиція лишити більше грошей в якості застави, не допомогла переконати власників.

Тепер в Покровську ніяк не заробити на своїй нерухомості. А незабаром будинки можуть зникнути взагалі.

Не знаю чи змінився світогляд таких орендодавців та сподіваюсь що мешканці інших прифронтових населених пунктів зможуть зробити для себе висновки.

 Pavlo Aleksievych

Навігація записів

Укpaїнцi у табopі Пyтiна: ceмеро apхієpeїв УПЦ МП взяли учacть у peліriйнoму зaxoді у Мocкві
Після атаки дрoнів на газoпереробний завод Астрaхань нaкрила гaзова хмара, але роciян проcять не хвилювaтись

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes