Моя мама пропрацювала в Італії майже 20 років. Вона поїхала, коли я ще в школу не ходила. Тоді було скрутно з грішми, за мною доглядала літня бабуся Зоя. От якось мамі хтось з сусідів порадив поїхати закордон. Мовляв, там гарно платять, нормальні умови і завжди потрібна робоча сила.
Тільки от вона повернулася додому декілька місяців тому. І ніхто їй з нашої родини не радий, як би сумно це не звучало.
– Доню, ну хто так макарони варить? Мама мія, італійці б дістали за таке серцевий напад. Дай сюди, я покажу. Ну тобі 35, а ти геть нічого не вмієш! – дорікала мама щоразу, як я готую спагеті на вечерю.
Вона додає у макарони сир, якісь вершки чи томатну пасту. Але навіть діти та чоловік казали прямо, що вони таке не люблять. Хлопці звикли їсти просто макарони з сосисками та майонезом, більше для щастя їм не треба. А мама так біля тих макаронів танцює, ніби королеві вечерю готує.
Ще й онуків починає виховувати. У мене двоє хлопців-підлітків, зараз трохи важкий у них період, мами мене зрозуміють. Інколи я дозволяю їм до пізна дивитися фільми чи грати на приставці. А коли мама приїхала – то Діма та Роман не мають права навіть вийти на вулицю до друзів, бо та змушує їх читати книги.
– У Італії кожен хлопець читає книги. Не ті ваші дурні комікси, а дійсно книги. От, наприклад, класика. Читайте діти, бо маєте бути розумними!
Ще й змушує їх одягатися гарно, нарядно. Я не маю нічого проти сорочок та штанів. Однак, Діма та Роман звикли носити щось комфортніше, звичайний светр та джинси з кросівками. Тим паче, у них шафа від того одягу не закривається. А мама ледь не щодня прасувала їм нарядні сорочки до школи. Навіть тоді, коли фізкультура у розкладі.
– Мамо, ну навіщо? Вони ж пітніють, ручкою плями поставлять на сорочці. Їм треба нарядно одягатися тільки тоді, коли на випускний альбом фотографують чи якесь свято.
– Доню, та всі хлопчики у Італії так одягаються! То модно.
Мама, певно, досі не усвідомлює що повернулася в Україну, а не там, у теплих краях. Бо деякі її звички помалу починаються дратувати.
Знаєте, хоча я маму дуже люблю, але її в дитинстві дуже не вистачало. От вишивати гладдю, готувати борщик чи палюшки, співати колядки чи пекти паску мене навчила покійна бабуся. Саме вона була мені як за другу маму. Завжди підтримувала, утішала, чогось вчила на цьому світі. Ходила на всі шкільні свята, сама шила мені найкращі сукні та бантики до школи. І я її за це дуже сильно люблю та ціную, хоча старенька вже спочиває у Бозі.
Хоча моя мама також багато доброго зробила для мене. Наприклад, купила цю трикімнатну квартиру майже у центрі Львова, заплатила частку за весілля, пересилала продукти та одяг для дітей. Але вона мені немов якась чужа. Навіть помітила, що сини холодно ставляться до бабусі.
Якщо до них телефонує свекруха, бабуся Магдалина, то вони їй розповідають про все на світі, можуть годинами не вимикати телефон. А якщо моя мама їх щось запитає – то вони одразу так ніяково відповідають, ховають очі. Ще й звертаються до неї на ви, бо так мама побажала. Але вона не розуміє, що такою поведінкою тільки відштовхує нас від себе.
У мами дуже багато дивних звичок. Хоча вона 20 років прожила у такому ж оточенні, тому її можна зрозуміти. Але зараз вона живе у нас, де я господиня! І треба мати трохи до мене поваги. Я не мале дівчисько, яке треба постійно виховувати. Адже навіть не приємно перед дітьми, що моя мама може відчитати за посудомийку чи те, як поскладані продукти в холодильнику. Невже вона не розуміє, що так псує мій авторитет в очах дітей?
Я вже не раз намагалася натякнути мамі, що вона може від нас переїхати. Адже є квартира покійної бабусі та хатинка за містом, типу дачі.
– Ох, ну може мені дійсно переїхати. Але як я на старості років сама буду? – зітхає мама і дивиться на мене такими очима, як кіт з мультика “Шрек”.
У такі моменти мені чомусь стає соромно і почуваюся найгіршою людиною на планеті. Ніби викидаю її геть, як те цуценятко.
Однак, я доросла жінка. У мене є діти та чоловік. А мама мені ніби чужа. Якщо раніше ми з нею говорили раз у тиждень по 30 хвилин, то все було добре. Розказала за дітей, похвалилася хорошими новинами, поставила слухавку і все. А тут я бачу її щодня. В нас вже просто нема теми для обговорення. Якщо я почну про щось говорити – мама вставляє свої 5 копійок та починається скандал.
Я не хочу зруйнувати стосунки з матір’ю остаточно. Але розумію, що вона повинна переїхати геть, аби просто зберегти нашу родину. Іншого варіанту я не бачу.
А що б Ви зробили на місці нашої читачки?
