Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Людина-магніт, патріот своєї країни”: у бою біля Часового Яру зaгuнув воїн із Сумщини. Фото

“Людина-магніт, патріот своєї країни”: у бою біля Часового Яру зaгuнув воїн із Сумщини. Фото

Viktor
2 Червня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Людина-магніт, патріот своєї країни”: у бою біля Часового Яру зaгuнув воїн із Сумщини. Фото

На фронті в Донецькій області під час виконання бойового завдання загинув воїн ЗСУ Дмитро Шевченко з Сумщини. Людина-запальничка, як називали його знайомі, колись був селищним головою.

Захисникові було 47 років, у нього залишилися дружина, син і донька. Про втрату сповістила Свеська селищна рада.

Шевченко Дмитро Станіславович 1977 року народження був родом із Свеси Шосткинського району. Деякий час там перебував на посаді голови селища, звільнився у 2016 році.

"Людина-магніт, патріот своєї країни": у бою біля Часового Яру загинув воїн із Сумщини. Фото

Під час повномасштабної війни, приєднавшись до Сил оборони, чоловік захищав Україну на Донеччині. Свій останній бій воїн прийняв 29 травня в районі Часового Яру.

Його смерть стала великою втратою для всієї родини, друзів і знайомих. Всі згадують захисника з великим теплом, зазначаючи, що це була людина доброзичлива, надійна, відповідальна.

"Людина-магніт, патріот своєї країни": у бою біля Часового Яру загинув воїн із Сумщини. Фото

“Здається, що Бог потребує радників. Переможець по життю, людина-запальничка, людина-магніт, завжди не тільки словом, а й ділом. Невимовний біль”, “Неймовірна людина, патріот своєї країни, людина діла. Таким я знаю Дмитра з самого дитинства… Я просто хочу, щоб ви знали це ім’я, за яким стоїть велика людина, яка боролась за нашу країну… Дмитро Шевченко. Вічна пам’ять Герою!”, “Дмитро був лідер, спортсмен, енергійний, патріотичний, приклад для молоді й своїх товаришів. Скільки ще добрих справ він не встиг зробити. Гинуть кращі сини нашої України. Царство небесне і вічний спокій!” – написали знайомі загиблого воїна.

Дмитро Шевченко також був люблячим чоловіком для дружини, турботливим батьком для доньки та сина. Серед побратимів він мав повагу за свою людяність, рішучість, готовність і надійність. Настоятель Миколаївського храму із селища Свеса Григорій Трухан додав, що пам’ятає його як завжди активного, життєрадісного, уважного, вихованого, доброзичливого, справжнього чоловіка.

"Людина-магніт, патріот своєї країни": у бою біля Часового Яру загинув воїн із Сумщини. Фото

“Ще за часів головування селищем показав себе як людина, якій було небайдуже майбутнє Свеси, сусідніх сіл, України. Ще в ті далекі часи, коли багато хто лояльно відносився до окупантів, він, як справжній патріот, знав, яке лихо вони несуть на нашу святу землю… Нехай його подвиг любові, мужності та свободи буде тим зерном, яке проросте а нашому серці навіки! Вічна пам’ять!” – зазначив священнослужитель.

Джерело

Навігація записів

Арестович викликав Портникова на публічні дебати – журналіст відповів
В “Укpенерго” відмoвились називати зaрплату голови: членам правління в середньому платять до 2 мільйонів гривень в місяць 

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes