Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Арестович викликав Портникова на публічні дебати – журналіст відповів

Арестович викликав Портникова на публічні дебати – журналіст відповів

Viktor
2 Червня, 20242 Червня, 2024 Коментарі Вимкнено до Арестович викликав Портникова на публічні дебати – журналіст відповів

Олексій Арестович перепросив у Віталія Портникова і запропонував йому дебати.

Скандальний ексрадник Офісу президента Олексій Арестович звернувся до українського журналіста та публіциста Віталія Портникова із пропозицією влаштувати публічні дебати.

Відео він опублікував на своїй сторінці у Facebook.Play Video

“Я публічно хочу перепросити за ті образи, які я вам заподіяв у попередніх своїх постах… У мене дві основні субособистості: одна – інтелігентна, викладацька; друга – казармена, і часто вони не питають дозволу про вихід до основного мікрофона. Я ще раз перепрошую і запрошую на публічну дискусію”, – сказав Арестович у відеозверненні до Портникова.

Він зазначив, що формат дебатів може бути таким самим, як із російською журналісткою Юлією Латиніною.

“Стосовно питань, які нас цікавлять обох і всіх решту, наприклад, про нашу самоідентифікацію, про нашу відмінність із росіянами та про інші питання такого спектру. Я думаю, що це буде корисно і вам, і мені, і суспільству”, – пояснив Арестович.

Причиною конфлікту між Арестовичем і Портниковим став один із ефірів російського журналіста Марка Фейгіна, темою якого стало імперське минуле Росії. Гостями ефіру були український журналіст Віталій Портников і російська “ліберальна” журналістка Юлія Латиніна.

Латиніна, зокрема заявила, що українці безпідставно взяли на себе “роль жертви”, бо були “партнерами РФ по імперії”. На її думку, зображення росіян як “генетичних імперців” є частиною української “військової пропаганди”.

У свою чергу український журналіст Віталій Портников “розніс” тези Латиніної. Він наголосив, що українці ні в якому разі не були “партнерами” росіян по імперії. Він зауважив, що чимало людей українського походження дійсно перебувало на важливих державних посадах як в Російській імперії, так і в часи СРСР чи навіть зараз – у путінськй РФ. Але ціною цього завжди була відмова від власної ідентичності і русифікація.

Олексій Арестович не зміг оминути цю жваву дискусію і на своєму каналі Youtube кинувся зі звинуваченнями на адресу Віталія Портникова, заявивши, що журналіст не давав Литиніній “вставити слова” і що під час розмови відбулась низка “інтелектуальних підмін”.

Після цього Арестович також опублікував у Facebook кілька постів, у яких ображав Портникова. Зокрема він натякав, що публіцист нібито є російським шпигуном, оскільки навчався в Москві, а також називав його “підагентурним щуром”.

Того самого дня в ефірі на YouTube-каналі Фейгіна Портников прокоментував запрошення Арестовича.

“Це просто внутрішньоукраїнські дебати, і я вважаю, що моя позиція тут абсолютно конкретна. Як я вже казав, розмовляю в Україні з тими людьми, які для мене цікаві з погляду розвитку українського державного проєкту. Я вважаю, що тут немає про що, як то кажуть, говорити. Після цих російсько-українських дебатів проводити внутрішньоукраїнські дебати немає жодного сенсу з тієї простої причини, що ми тут, в Україні, перебуваємо на одній державній позиції”, – сказав Портников.

За його словами, із людьми, які “хочуть будувати Україну”, він зможе порозумітися “без будь-яких дебатів”.

Також 1 червня Віталій Портников написав у Facebook, що не спілкується “із пройдисвітами, нікчемами, аферистами та міськими божевільними” і не підтримує їх, а “ті, хто це робить, залишаються зі спаплюженою репутацією на все життя”.

Арестович відреагував і на відмову Портникова і запросив на дебати “всіх”.

“Портников виявився вище дебатів зі мною. Ну тоді я запрошую решту “патріотів”. Усіх, скопом”, – написав Олексій Арестович.

Джерело

Навігація записів

HIMARS у справi: ЗСУ впeршe атакувалu вiськoвi oб’єктu на тeрuтoрiї РФ амeрuканськoю збрoєю..
“Людина-магніт, патріот своєї країни”: у бою біля Часового Яру зaгuнув воїн із Сумщини. Фото

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes