Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Керівник ДП “Ліси Укрaїни” і його оточення пeретворили понад 80 гектарів ліcy на привaтний хyтір, — розcлідування 

Керівник ДП “Ліси Укрaїни” і його оточення пeретворили понад 80 гектарів ліcy на привaтний хyтір, — розcлідування 

Viktor
7 Лютого, 20257 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Керівник ДП “Ліси Укрaїни” і його оточення пeретворили понад 80 гектарів ліcy на привaтний хyтір, — розcлідування 

Керівник ДП “Ліси України” Юрій Болоховець та його оточення захопили понад 80 гектарів землі біля лісу на Чернігівщині на околиці села Івангород, де побудували маєток із будинками, озером, конюшнею та вольєрами для тварин.

Інфографіка: NGL.media
Інфографіка: NGL.media

Про це йдеться у розслідуванні NGL.media.

“У лісах на Чернігівщині уже роками розбудовується приватний маєток з озерами, конюшнею та відпочинковими будинками керівника ДП “Ліси України” Юрія Болоховця та його бізнес-партнера Михайла Реви. При цьому маєток не оформлений на жодного з них, а записаний частинами на родичів та друзів.

Понад 90% території маєтку – це просто захоплені території державного та комунального лісу, огороджені суцільним парканом.

Задля легалізації захоплення частини лісу Чернігівська ОВА навіть дозволила розмістити там дитячий табір (спойлер – його там нема). А керівники лісгоспів взагалі не бачать нічого підозрілого у тому, що ліси перетворилися на частину приватного маєтку площею понад 80 гектарів – напевно тому, що маєток має зв’язок з головним лісівником країни”, – йдеться у матеріалі.

Журналісти зазначають, що цю територію на Чернігівщині місцеві називають “хутір”. Раніше там справді був Деркачів хутір, але зараз це фактично околиця села Івангород, звідки походить сам Болоховець, його дружина та бізнес-партнери його родини.

Село Івангород розташоване у південно-східній частині Чернігівської області, за 60 км від Ніжина.

У листопаді 2023 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження одразу за чотирма статтями, які стосуються захоплення землі та незаконного збагачення Болоховця.

Слідчі ДБР запідозрили, що Болоховець отримує неофіційні доходи, які вкладає у нерухомість, зокрема, в рідному селі Івангород. Так, за даними податкової інспекції, за чотири роки сім’я Болоховця набула активів на 22,8 млн грн при офіційному доході 10,4 млн грн.

У цій же кримінальній справі згадується “хутір” в Івангороді. Територія цього комплексу огороджена суцільним парканом, складається із 14 приватизованих земельних ділянок, і захоплює частину комунального лісу, а також зону, що є у користуванні очолюваного Болоховцем ДП “Ліси України”.

За даними держреєстру нерухомості, приватизовані земельні ділянки, що входять до території комплексу, поділені між шістьма людьми.

Також одна, найбільша ділянка площею 4 гектари, є комунальною, але з 2012 року перебуває в оренді у 63-річної Ганни Болоховець, колишньої вчительки, матері очільника «Лісів України». Призначення цієї земельної ділянки – під ведення фермерського господарства.

Окрім великої орендованої ділянки, у власності Ганни Болоховець є ще дві ділянки на «хуторі» загальною площею 1,1 га, та житловий будинок. А решта ділянок загальною площею близько 3 га, належать ще п’ятьом людям: 30-річному Андрію Реві, 86-річній Ганні Реві, 32-річній Олександрі Зубко, 39-річній Мері Піроян та 37-річному Василю Перхуну. Усі ці ділянки були приватизовані до 2021 року.

Батько Андрія Реви, 70-річний Михайло Рева – уродженець Івангорода, підприємець, що нині активно займається енергетикою.

Ще у 2008 році Михайло Рева разом з тоді ще 26-річним лісничим комунального лісгоспу “Ічнярайагролісництво” Юрієм Болоховцем заснував “Мисливсько-рибальське підприємство “Єгер”, що користується 23 тис. га мисливських угідь на Чернігівщині.

Під час розмови з журналістами Рева-старший заявив, що вся територія в Івангороді – це насправді його особистий “хутір”.

Водночас Андрій Рева, 30-річний син Михайла Реви, уже більше 10 років володіє фермерським господарством “Івангородське” разом з Ганною Болоховець, мамою директора ДП “Ліси України”. А з Людмилою Болоховець, дружиною Юрія Болоховця, у Реви-молодшого є спільне ТзОВ “Івангородське”, що займається сільським господарством.

Як легалізували ділянку

У розслідуванні йдеться, що у липні 2021 року 31-річна Ганна Лікаренко, кузина Андрія Реви та донька колишнього голови Ічнянської сільської ради Олександра Лікаренка, реєструє ТзОВ “Дитячий спортивно-освітній клуб “Спарта””. Через два роки ця компанія звертається до Чернігівської облради з проханням виділити частину комунального лісу в Івангороді під потреби дитячого клубу.

Йдеться про 2,5 га лісу, яким опікується комунальне ДП “Ічнярайагролісництво” – цю ділянку, за версією слідчих, ще до рішення облради уже захопили своїм “хутором” Болоховці та Реви. Власне ДБР вважає, що намагання отримати дозвіл на користування лісовою землею – це насправді спроба легалізувати захоплення лісу.

27 вересня 2023 року депутати Чернігівської обласної ради погодили виділення у користування “ДСОК “Спарта”” 2,5 га на території лісу. Але з якихось причин договір з комунальним лісгоспом “Спарта” так і не уклала.

Натомість у травні 2023 року Чернігівська ОВА видала розпорядження про виділення “Спарті” 2,5 га на території “Ніжинського лісового господарства”, що підпорядковується ДП “Ліси Україна”. У результаті договір на користування цим лісом таки був підписаний.

Власниця “ДСОК “Спарта”” Ганна Лікаренко у письмовому коментарі заявила, що не використовує отриману ділянку лісу.

Слідчі ДБР вважають, що керівництво як комунального, так і державного лісгоспів умисно не помічають порушень та сприяють легалізації захоплення лісу. А передача ділянки у користування “Спарті” виглядає як спроба легалізувати самовільне захоплення лісу.

Натомість у ДП «Ліси України» повідомили журналістам, що не фіксували в Івангороді захоплення підпорядкованих підприємству лісів, а керівництво комунального лісгоспу ДП «Ічнярайагролісництво» переконує, що не проводить перевірки, бо не наділене «повноваженням правоохоронного органу».

Доповнено

Позиція ДП “Ліси України”

Пресслужба держпідприємства відреагувала на публікацію NGL.media, вказавши, що “розслідування є абсолютно бездоказовим і базується на припущеннях, які видаються за факти”. У спростуванні стверджується, що захоплення лісу – фейк, “Спарта” реальний, а не вигаданий спортивний дитячий клуб і все майно Юрія Болоховця вказано в декларації.

Також зазначається, що Болоховець підтримує дружні відносини з Михайлом Рєвою та його родиною і не є його бізнес-партнером. І що Ганна Болоховець, яка працювала агрономом, в 2012 році отримала 4 га землі сільгосппризначення в оренду на околиці села, коли її син Юрій Болоховець ще не займав високих посад. “4 га в селі — це звичайний пай, а не маєток”, — наголосили у пресслужбі.

Навігація записів

Влaснuк казuно Pіn-Uр Зoтькo nередавав роcіянам інфoрмацію з закрuтuх засідань PНБО, – журналіст Плiнськuй. Відео
ШAЛEHUЙ 0бмiн… Kypcькa oблacть в 0бмiн нa 0кyпoвaнi тepuт0piї: пyтiн тa Тpaмп— вce гoтoвo… Подробиці

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • — Боже… він так схожий на мене, —Я виховувала сина сама протягом десяти років.. поки одного дня перед моїм будинком не зупинилося кілька розкішних автомобілів…Запала тиша. Густа, як дим…І тут я зрозуміла: справжня буря лише починається…
  • За два дні до весілля повалила рідня. Дядько Василь із дружиною Оксаною, троюрідна сестра з дітьми, які відразу погнали нещасного кота під ліжко. І глухувата на одне вухо баба Стефа, яка мала абсолютний слух на чужі таємниці. Хата гула. — Яриночко, а ти ким робиш? — допитувалася Оксана за столом.
  • Аліна та Семен повернулися додому від батьків чоловіка. Повернувшись, Аліна відразу ж почала готувати вечерю, а Семен поїхав до її батьків за дітьми. Через годину, Семен з дітьми повернувся. Дітлахи одразу побігли у кімнату, а чоловік зайшов до дружини на кухню. – Щось сталося? – захвилювалася дружина, помітивши, що чоловік дуже засмучений. – Сталося… Біда у нас, – майже плачучи промовив Семен. – Ну, говори! – поквапила його Аліна. – Мама повідомлення прислала, – сказав Семен, дістав з кишені свій мобільний, відкрив на ньому повідомлення і передав телефон дружині. Аліна взяла телефон, прочитала смс, і остовпіла від прочитаного
  • Перший тиждень Ігор чекав на дзвінок. Був упевнений: вночі, у темряві, коли цокає годинник і тіні повзуть по стелі, вона не витримає. Буде плакати й просити повернутися. Він навіть підготував промову, співчутливу, але тверду. Мовляв, вибач, рішення прийнято, тобі треба відпустити мене і якось намагатися жити далі. На другий тиждень він сам набрав її номер під приводом забутого зарядного
  • Настя отримала у спадок квартиру. Її чоловік Євген житлу дуже зрадів. – Треба швидше робити ремонт і переїжджати з орендованої! – сказав він Насті. – До того ж, ти вагітна. Дитина має жити в нашій власній квартирі. Ремонт зробили швидко. Батько Насті все зробив сам із двома робітниками. Залишалося тільки нові меблі купити. – Я вибиратиму меблі в кімнати, а ти в кухню й дитячу, – сказав Євген. – Добре, – погодилася Настя… І ось настав довгоочікуваний приїзд Насті прямо з пологового у свою квартиру. Жінка відкрила двері і так і стала на порозі від побаченого
  • Чого це ти раптом вирішив, що маєш право переступати цей поріг без дзвінка? — запитала я, навіть не відчиняючи двері повністю. На порозі стояв Степан. Чоловік, з яким я прожила дев’ять років, і якого не бачила останні пів року. Він змінився: дорожча куртка, впевнений погляд, наче він щойно виграв головний приз у лотереї. Поруч із ним стояла дівчина. Зовсім молода, з ідеальним манікюром і посмішкою людини, яка ще не знає, що таке побутові сварки через незакритий тюбик пасти. — Ми просто повз проїжджали, — Степан усміхнувся своєю фірмовою посмішкою, від якої в мене раніше підкошувалися ноги. Тепер же ця посмішка здалася мені просто завченою маскою. — Вирішив показати Марині, як живуть сильні та незалежні жінки. Знайомся, це моя наречена. Я відступила вбік. Очікувала, що всередині щось обірветься, що підніметься хвиля гніву або жалю, але відчула тільки легку цікавість. Це було схоже на перегляд старого фільму, який ти вже знаєш напам’ять, і він тебе більше не лякає. — Проходьте, раз уже прийшли, — спокійно сказала я
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes