Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Херсонські фермери не перестають дивувати! Цей сад – не просто про абрикоси. Це про віру, наполегливість і вміння працювати на перспективу.

Херсонські фермери не перестають дивувати! Цей сад – не просто про абрикоси. Це про віру, наполегливість і вміння працювати на перспективу.

Viktor
3 Лютого, 20253 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Херсонські фермери не перестають дивувати! Цей сад – не просто про абрикоси. Це про віру, наполегливість і вміння працювати на перспективу.

Херсонські фермери не перестають дивувати!

Днями дізнався, що одне з господарств, з яким співпрацює фонд «Жнива Перемоги», вирощує єдиний у Херсонській області промисловий абрикосовий сад.

Сам факт вже звучить незвично, правда ж? Степовий херсонський клімат з палючим сонцем та сухими вітрами не надто сприятливий для вирощування абрикосів, проте справа вже принесла перші плоди.

Цікаво, як власник господарства Роман Литвиненко пояснив своє бажання та ідею створення такого саду. Каже, хотів, аби діти їли смачні, солодкі абрикоси, справжні, запашні, як в українському селі, а не імпортні. Завжди кажу, що потрібно розвивати ідею села в Україні, це колиска нашої національності, колориту і дійсно якісних продуктів!

Завдання створення такого саду було непростим. Пан Роман ретельно підбирав сорти абрикосів, зупинившись на самозапильних і морозостійких сортах іноземної селекції. Їх закупили з розсаднику у Бахмуті на Донеччині. Щоб сад мав достатній полив, зробили систему крапельного зрошення, яка забезпечувала кожне дерево необхідною вологою.

У 2019 році фермер висадив перші три тисячі дерев. Турботливий догляд і увага до кожної дрібниці дали вражаючий результат – саджанці прижилися майже на 100%. Успіх надихнув Романа, і вже у 2021 році він розширив сад до восьми тисяч дерев.

Однак у 2022 році життя перевернулося, почалася війна. Спочатку він налаштовував працівників, заспокоював, щоб продовжувати роботу, але окупація частини Херсонщини змусила Романа з родиною і працівників покинути господарство. Сад залишився без догляду та поливу в найважчий час.

Після деокупації фермер повернувся до саду, який був пошкоджений осколками від боєприпасів і гризунами. Довелося розміновувати територію господарства. Та, на дивно, більшість дерев вижили. А вже влітку 2024 року господарство «РО-САД» зібрало перший врожай, який вдалося реалізувати. Зібрали 6 тонн абрикосів. Самотужки возили абрикоси на ринки в Одесу та Кривий Ріг. Цього року очікують врожай на рівні 45 тонн.

Плани в пана Романа досить амбітні – у 2025 році вже планують продавати абрикоси в Києві, мріє наростити обсяги виробництва, зареєструвати власну торгову марку, укласти договори з торговельними мережами, продавати саджанці, задумуються про сушіння плодів.

Цей сад – не просто про абрикоси. Це про віру, наполегливість і вміння працювати на перспективу. 

В умовах, непридатних для вирощування абрикосів у степовій зоні, в період повномасштабного вторгнення, з втратами, Роман Литвиненко створив унікальне господарство, яке стало ще одним символом стійкості й надії для всіх аграріїв України.

Я щиро бажаю здійснення усіх мрій та реалізації планів, нехай ваші херсонські абрикоси стануть відомі, які і херсонські кавуни чи помідори. Успіхів!

Дмитро Соломчук

Навігація записів

«Зaвод вuбухнув, все горuть довкола». Безпілотники вдaрuлu по великому газопереробному заводі під Астраханню
Насuльство щодо вiйськовослужбовцiв – нeпрuпустuмe. Сuрськuй прокомeнтував нападu на ТЦК..

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes