Український Герой, пілот вертольота Євген Соловйов виконав два польоти у блокований росіянами Маріуполь, політ на острів Зміїний та ще понад сотню інших бойових завдань, про більшість із яких поки що не можна говорити. З оточеного ворогом міста на Донеччині він врятував поранених, ледь не поклавши власне життя.
Про це Євген розповів “АрміяInform”. Він зазначив, що допомогу в Маріуполь потрібно було доставляти на 100 км у глибину контрольованої загарбниками території. Це було не просто складно, проте ризик був того вартий.
“Коли мені вперше поставили завдання, це особисто робив командувач армійської авіації, я розумів, аби погодитись виконувати її, потрібно бути або дуже сміливим, або дуже дурним. Чесно сказав, що я не такий сміливий і не такий дурний. Саме тоді командувач і запитав мене: “Як гадаєш, скільки життів коштує одне твоє життя?”. Коли я поставив собі це запитання – усе зрозумів”, – сказав Євген.
Перший його політ – найперша спроба прорватись у Маріуполь – виявився невдалим. Росіяни відкрили вогонь і пілоти були змушені повернутися. Вдруге ж вдалося дістатися міста – воїни доставити захисникам ліки та боєприпаси, а також евакуювали поранених.
Один із чотирьох вертольотів із цього завдання не повернувся – його збили окупанти, з того екіпажу вижила тільки одна людина. Серед загиблих був Дмитро Тимусь, командир екіпажу з Бродів.
Євген Соловйов, якому за його подвиги присвоїли звання Героя України, вивіз із Маріуполя понад двадцять поранених. Він досі підтримує із ними зв’язок.
Пілот зазначив, що для нього цей політ у Маріуполь – це буквально кілька стресових годин, коли треба було долетіти туди і назад. Для тих воїнів, які добровільно вирішили захищати місто і яких він доправив у заблокований населений пункт, це навпаки був лише перший крок.
“На зворотному шляху з Маріуполя, за шість кілометрів від міста, у двигун вертольота влучила ракета, але не здетонувала. Двигун відмовив, проте мені вдалось повернутись. Якби ракета здетонувала, я б згорів”, – згадує Євген.
Він розповів, що під час другої спроби прорватися в Маріуполь на підготовку було лише декілька годин. За словами пілота, операцію повністю планувало Головне управління розвідки і командування авіації ЗСУ. Сам він був лише виконавцем.
Складність полягала в тому, що після перших польотів вже не було тієї раптовості, проте іншого способу доставити боєприпаси та забрати поранених не було.
“Звісно, було страшно. Коли ми йшли туди, бортовий комп’ютер показував, що до місця призначення пів години. Я розумів, що мені, можливо, залишилось жити пів години. Летиш і розумієш, що шанси повернутись – мізерні”, – сказав пілот.
