Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Два м’ясних салати на швидку руку! Швидка закуска для гостей!

Два м’ясних салати на швидку руку! Швидка закуска для гостей!

admin
16 Квітня, 2021 Коментарі Вимкнено до Два м’ясних салати на швидку руку! Швидка закуска для гостей!

Дівчата, недавно була в гостях і спробувала чудову закуску. Звичайно, не втерпіла, випросила рецепти: і сьогодні поділюся з вами. Два м’ясних салати господиня приготувала моментально, ми навіть оком моргнути не встигли.

Вони дуже гарно виглядають на столі, а смак – пальчики оближеш. Мені більше сподобався той, що з помідори, а чоловік віддав перевагу салатику з ковбаскою. Обидві закуски ситні, ароматні, в міру пікантні – все так, як люблять у моїй родині. Проблем з їх приготуванням не виникне: доступні продукти, мінімум зусиль і попередньої підготовки (хіба тільки яйця треба відварити). Загалом, рекомендую!

Необхідні продукти

Для салату «Едельвейс»

  • два стиглих помідора;
  • одне куряче філе;
  • 150 грам твердого сиру;
  • 3-4 курячих яйця;
  • майонез (або соус) – за смаком.

Для салату «Флоренція»

  • чотири свіжих огірочка;
  • 300 грам копченої ковбаси;
  • 150 грам корейської моркви;
  • чотири курячих яйця;
  • 180 грам твердого сиру;
  • зелений кріп;
  • домашній майонез.

Як приготувати два м’ясних салати на швидку руку

Почнемо з салату «Флоренція». Свіжі огірки нарізаємо соломкою, перекладаємо в салатник. Якщо шкірка гірка, очистіть її.

Твердий сир нарізаємо брусочками або соломкою. Ще один варіант: натріть його на грубій тертці.

Зварені круто яйця нарізаємо соломкою (або, як вийде).

Залишається тільки нарізати соломкою копчену ковбасу і з’єднати всі зі свіжими огірками.

Додаємо для аромату зелень кропу і заправляємо салат майонезом (краще за все, звичайно, використовувати домашній майонез).

Порада. Відмінним варіантом для заправки салатів стануть соуси на основі йогурту або сметани, зроблені своїми руками.

Відправляємо в миску моркву по-корейськи, все перемішуємо – і можна подавати на стіл.

Тепер зробимо другий салат. Зварені круто курячі яйця нарізаємо великими кубиками.

Таким же чином нарізаємо відварене куряче філе.

Порада. Знову ж таки, якщо немає часу на те, щоб зварити м’ясо, зробіть простіше: посмажте курячу грудку на сковороді, 6 хвилин буде достатньо.

Помідори нарізаємо шматочками. Якщо будете брати черрі, просто розріжте на 4 частини.

Відправляємо всі продукти в салатник, додаємо до них сир, натертий на грубій тертці.

Заправляємо салат майонезом або легким соусом, перемішуємо, прикрашаємо листочками базиліку – і подаємо на стіл.

Два м’ясних салати, які можна зробити на швидку руку, з доступних продуктів, повинні бути в арсеналі кожної господині.

Джерело

Навігація записів

В Україні оголосили штормове попередження через заморозки!
Вершковий крем «П’ятихвилинка» з найпростіших інгредієнтів. Відмінно тримає форму!

Related Articles

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Цікаве за сьогодні

  • То ти мені брехав? — нарешті запитала Оксана. Її голос був дуже тихим, але в ньому відчувалася така сила, від якої Михайлу стало холодно. — Весь цей час? — Я мусив переконатися! — почав він виправдовуватися, намагаючись взяти її за руки. — Після Карини я боявся… Я думав, що всім потрібен тільки мій гаманець. Я хотів знайти ту, яка віддасть останнє заради іншого. І я знайшов тебе! Оксано, тепер у нас буде все! Ти більше ніколи не будеш працювати в кав’ярні, ми купимо тобі найкращу машину, ми об’їдемо весь світ… Вона різко відштовхнула його руки. — Що? Чому? Я ж роблю це для нас! — Для нас? — в її очах з’явилися сльози, але не радості, а гіркої образи. — Ти дивився, як я рахую копійки. Ти дивився, як я не спала ночами, працюючи на другу зміну, щоб назбирати на ту стареньку машину. Ти бачив, як я плакала від страху за життя твого вигаданого дядька! Я хотів бути впевненим… — Впевненим у чому? Що я людина? А ти сам? Хіба людина може так гратися почуттями
  • Через кілька місяців після виграшу батьки перестали впізнавати свою дочку. Поліна більше не розповідала про себе, а поради сприймала як докори. Тільки один раз, сидячи ввечері на кухні, Віктор Ілліч важко зітхнув і сказав… Галина Сергіївна кивнула, але нічого не відповіла. У глибині душі вона сподівалася, що Поліна все-таки впорається.
  • Оксано! Ти знову за своє?! — вигукнув чоловік замість привітання. — Я повернувся з роботи втомлений як собака, а ти навіть голови не підняла! Знову ті твої нескінченні звіти? Мені казали хлопці на СТО, що бачили твою машину біля офісного центру о восьмій вечора. Ти що, зовсім про дім забула? Оксана навіть не здригнулася від його крику. — Тарасе, присядь і заспокойся, — голос її звучав тихо, але в ньому відчувалася сталева впевненість. — Я не зобов’язана звітувати про кожну свою хвилину. Завтра у мене надважливий тендер. Від цього контракту залежить майбутнє нашого департаменту. О сьомій ранку я маю бути в кабінеті генерального. — О сьомій ранку? — Тарас іронічно розсміявся, хоча сміх цей більше нагадував гавкіт. — А діти? А сніданок? Хто поведе Дениса до садочка, а Софійку до школи? Я що, найнявся в тебе гувернанткою бути? — Цього разу дітей розведеш ти. Це не подвиг, це звичайне батьківство. Чоловік не міг повірити, бо ніколи дружину ще не бачив такою
  • – Що робити, взагалі не знаю, – похитала головою Олена, розуміючи, що загнана в куток. – Знають тепер, що є гроші та вигадують, як їх витягнути. Навіщо я тільки проговорилася Вероніці щодо допомоги твоїй мамі! – Ну позич, – знизав плечима Олег, – не скажеш же, що в нас немає грошей. Образяться…
  • — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.
  • – Мамо, ти нас здивувала, – сказав Віктор, – ти п’ятнадцять років казала, що наша дача. Ми її облаштували, вклали в неї купу часу, грошей! – То вона ж на мене була оформлена! – Так, але ти казала… – Мало що я казала? – розсердилася свекруха. – Моя дача, моє право! Що я хочу, те я й роблю
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes