Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Дуда розпoвів, скільки тaнків і бронeтехніки Пoльща пeредала Укрaїні

Дуда розпoвів, скільки тaнків і бронeтехніки Пoльща пeредала Укрaїні

admin
9 Червня, 20229 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Дуда розпoвів, скільки тaнків і бронeтехніки Пoльща пeредала Укрaїні

Польща відправила Україні понад 240 танків та майже 100 одиниць бронетехніки у рамках допомоги для боротьби з російським вторгненням.

Про це розповів президент Польщі Анджей Дуда у інтерв’ю німецькому виданню Bild, 

“Україні потрібне важке озброєння, танки. Це потреби України. Я розмовляв із президентом Зеленським два дні тому. Він знову просив мене. Ми відправили танки, понад 240 танків, які Україна може обслуговувати. Ми відправили майже 100 одиниць бронетехніки та зброї. Зброя, боєприпаси, ракети. Ми відправили загалом зброю на $2 млрд”, – сказав Дуда.

За його словами, Польща розраховувала отримати від Німеччини певну кількість танків Leopard, щоб поповнити свої запаси, але цього й досі не сталося.

“Для нас само собою зрозуміло, що замість старих радянських танків, які ми поставили в Україну, ми отримуємо кілька танків Leopard з Німеччини, не найсучасніші. Тому що в Польщі є старіші версії танків Leopard. Завдяки цій допомозі ми хотіли трохи поповнити ці запаси. Ми могли отримати старіші та модернізувати їх у майбутньому – теж за допомогою німецької промисловості. Наскільки я знаю, ми нічого не отримали”, – сказав Дуда.

Він також закликав усі країни, які можуть допомогти Україні, надати зброю, наприклад, артилерію. “Ця зброя потрібна, щоб зупинити російське вторгнення”, – сказав Дуда.

Джерело: Українська правда

Навігація записів

Сoлдaт РФ з Аpxaнгeльcкa, який бaжaв пoвтopeння Бучi кoжнoму укpaїнcькoму мicту вiд Хapкoвa дo Львoвa, лiквiдoвaний
Контрнaступ в Хeрсонській облaсті. Окупантu підрuваються на рaдянських cнaрядах, прuзначенuх для ЗСУ, – ГУР

Related Articles

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Цікаве за сьогодні

  • То ти мені брехав? — нарешті запитала Оксана. Її голос був дуже тихим, але в ньому відчувалася така сила, від якої Михайлу стало холодно. — Весь цей час? — Я мусив переконатися! — почав він виправдовуватися, намагаючись взяти її за руки. — Після Карини я боявся… Я думав, що всім потрібен тільки мій гаманець. Я хотів знайти ту, яка віддасть останнє заради іншого. І я знайшов тебе! Оксано, тепер у нас буде все! Ти більше ніколи не будеш працювати в кав’ярні, ми купимо тобі найкращу машину, ми об’їдемо весь світ… Вона різко відштовхнула його руки. — Що? Чому? Я ж роблю це для нас! — Для нас? — в її очах з’явилися сльози, але не радості, а гіркої образи. — Ти дивився, як я рахую копійки. Ти дивився, як я не спала ночами, працюючи на другу зміну, щоб назбирати на ту стареньку машину. Ти бачив, як я плакала від страху за життя твого вигаданого дядька! Я хотів бути впевненим… — Впевненим у чому? Що я людина? А ти сам? Хіба людина може так гратися почуттями
  • Через кілька місяців після виграшу батьки перестали впізнавати свою дочку. Поліна більше не розповідала про себе, а поради сприймала як докори. Тільки один раз, сидячи ввечері на кухні, Віктор Ілліч важко зітхнув і сказав… Галина Сергіївна кивнула, але нічого не відповіла. У глибині душі вона сподівалася, що Поліна все-таки впорається.
  • Оксано! Ти знову за своє?! — вигукнув чоловік замість привітання. — Я повернувся з роботи втомлений як собака, а ти навіть голови не підняла! Знову ті твої нескінченні звіти? Мені казали хлопці на СТО, що бачили твою машину біля офісного центру о восьмій вечора. Ти що, зовсім про дім забула? Оксана навіть не здригнулася від його крику. — Тарасе, присядь і заспокойся, — голос її звучав тихо, але в ньому відчувалася сталева впевненість. — Я не зобов’язана звітувати про кожну свою хвилину. Завтра у мене надважливий тендер. Від цього контракту залежить майбутнє нашого департаменту. О сьомій ранку я маю бути в кабінеті генерального. — О сьомій ранку? — Тарас іронічно розсміявся, хоча сміх цей більше нагадував гавкіт. — А діти? А сніданок? Хто поведе Дениса до садочка, а Софійку до школи? Я що, найнявся в тебе гувернанткою бути? — Цього разу дітей розведеш ти. Це не подвиг, це звичайне батьківство. Чоловік не міг повірити, бо ніколи дружину ще не бачив такою
  • – Що робити, взагалі не знаю, – похитала головою Олена, розуміючи, що загнана в куток. – Знають тепер, що є гроші та вигадують, як їх витягнути. Навіщо я тільки проговорилася Вероніці щодо допомоги твоїй мамі! – Ну позич, – знизав плечима Олег, – не скажеш же, що в нас немає грошей. Образяться…
  • — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.
  • – Мамо, ти нас здивувала, – сказав Віктор, – ти п’ятнадцять років казала, що наша дача. Ми її облаштували, вклали в неї купу часу, грошей! – То вона ж на мене була оформлена! – Так, але ти казала… – Мало що я казала? – розсердилася свекруха. – Моя дача, моє право! Що я хочу, те я й роблю
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes