Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Да кто ти такая вабще, ми с Данбаса, нас с вайни привезли, так что закрой свой рот!” Ну довелось пояснити “хто я такая

“Да кто ти такая вабще, ми с Данбаса, нас с вайни привезли, так что закрой свой рот!” Ну довелось пояснити “хто я такая

admin
20 Грудня, 202220 Грудня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Да кто ти такая вабще, ми с Данбаса, нас с вайни привезли, так что закрой свой рот!” Ну довелось пояснити “хто я такая

Сьогодні я побачила різницю між “беженцами ” та “переселенцями ” у власній країні , хоч офіційний статус у нас у всіх один – переселенці .

Я завжди казала , що я “беженка ” в своїй країні , мене ніхто нікуди не переселяв , але я була змушена втекти від рашuстських окуnaнтів , бо вони захопили і зруйнували мій Маріуполь , а за мене оголосили винагороду .

І от сьогодні я побачила переселенців , справжніх . Їх вивезли з зони бойових дій , підприємство уклало угоду і їх розмістили в санаторії з проживанням і харчуванням безкоштовно . Тобто це як раз те , що я хотіла , щоб нам надала держава .

Але що я побачила

Я якраз зараз в цьому санаторії знахожусь на лікуванні, курсовку я оплатила з коштів ГО , а проживання домовилась індивідуально , бо багато років сюди приїжджаю на лікування .
Зранку , коли йду на процедури, бачу купу чоловіків , які сидять на лавці , курять і голосно розмовляють російською мовою. Їх всі відпочиваючи мовчки обходять . Для мене це було дивно , але не мала часу, то й не звертала уваги.

Сьогодні ввечері прогулююсь по території санаторію і чую десь під гітару співають пісні Розенбаума . Підійшла ближче . Купа людей в альтанке , пляшки з пивом і пісні під гітару. Спробувала зробити зауваження , але у відповідь почула

– ” та кто ты такая, мы с Донбасса , нас с войны привезли , так что рот закрой ” . Ну довелось трохи пояснити “хто я такая ” .

Так от що я хочу сказати усім нашим людям , яким довелося покинути свої домівки та переїхати – намагайтеся хоч трохи поважати країну та людей там , де ви живете !

Як що ви в Україні – намагайтесь вчити рідну мову, як що за кордоном , вивчіть пару слів мови , якою спілкуються там, де ви живете . Тим самим ви покажете повагу до людей, які вас прихистили та надають допомогу , а не погрожуйте , що “я войну прошла, не нужно меня учить ” .

Давайте вчитися будувати разом нашу нову Україну , яка буде найкращою країною у світі після нашої Перемоги !

Навігація записів

Підтpимуєте?! Він рeально на це заcлужив! Гeнерaлу Залужному хочуть в честь свята приcвoїти звaння Гeроя Укpаїни: “Надихає мiльйони людей”
Тaнцюрuст Ямa, який вuїхaв з України, в cвято звернувся до українців із нeзвичною заявoю: “Як мeні хочeться бyти вдoма…”

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes