Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Чи розглядали ви сучасну 500-гривневу купюру?

Чи розглядали ви сучасну 500-гривневу купюру?

Viktor
29 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Чи розглядали ви сучасну 500-гривневу купюру?

На ній біля портрета Григорія Сковороди намальований фонтан. Чотири струмені потрапляють у різні посудини та глечики. Це Фонтан нерівної рівності, який намалював сам Сковорода, таким чином ілюструючи свої роздуми про рівність. Сутність життя людини передана в тому фонтані.

Джерело фонтану — це Бог, абсолют, це те, що дає енергію, сенс життя. Вода розливається в різні посудини. А посудина — це кожен із нас. Усі посудини різні. Так само немає жодної людини, яка була б схожою на іншу. Нам усім цей абсолют дає життєву енергію і таланти.

Згідно з поглядами Сковороди, кожна людина наповнена талантами. Тому їй не варто задивлятися на оточуючих і повторювати чужий шлях. Потрібно шукати те, чим сама людина наповнена, реалізувати свої таланти. Сковорода писав шукати сродну працю.

Коли людина займається справою, до якої має хист, яка їй до душі, вона стає вільною та щасливою. На думку філософа, сродна праця здатна звеселяти дух, приносити задоволення та радість. Вона корисна не тільки для того, хто знайшов своє покликання, а й для всього суспільства загалом.

Я знайшов ці роздуми в мережі та мені все це здається дуже цікавим.

Навігація записів

Cтeфaнчyкa хочуть звільнuтu! Спікером може статu жінка – названо прізвuще. Подробuці
Сталася бlдa, яку ніхто не міr передбачuтu! Нacлlдкu жaxлuвl! Buбyxнyлa riдpo-eлeктpo-cтaнцiя, є зaruблi… – BlДE0

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes