Категорія: ЖИТТЯ

—«Не хочу і не буду»…Мені 52 роки, і я більше не готовий зустрічатися з жінками, у яких немає власної квартири…. Розповідаю чому…

Коментарі Вимкнено до —«Не хочу і не буду»…Мені 52 роки, і я більше не готовий зустрічатися з жінками, у яких немає власної квартири…. Розповідаю чому…

Він сидів навпроти неї, усміхався, підтримував легку бесіду, але всередині вже прийняв остаточне рішення. Все сталося в той момент, коли…

Мамо, ну ти ж сама на це пішла! Нащо тепер це ниття? — голос Андрія в слухавці був різким і він навіть не намагався приховати своє роздратування, ніби розмова з матір’ю була для нього лише обтяжливим обов’язком, який він виконував між справами. — Я не скаржуся, сину. Просто хотіла дізнатися, як ви там облаштувалися на новому місці. — Та що мені буде? Все по плану. Оксані ремонт в голову прийшов, шпалери переклеюємо, знову все пересуваємо. Ну, ти розумієш, яка це метушня. — Шпалери? А які вибрали? Може, світлі, щоб просторіше було? — вона запитала це радше для того, щоб продовжити діалог. — Мамо, яка різниця! Світлі, темні. Оксана підбирала, їй видніше. Давай пізніше зідзвонимося, в мене тут робочий момент, — і в слухавці пролунали короткі, байдужі гудки, які прозвучали для неї як вирок

Коментарі Вимкнено до Мамо, ну ти ж сама на це пішла! Нащо тепер це ниття? — голос Андрія в слухавці був різким і він навіть не намагався приховати своє роздратування, ніби розмова з матір’ю була для нього лише обтяжливим обов’язком, який він виконував між справами. — Я не скаржуся, сину. Просто хотіла дізнатися, як ви там облаштувалися на новому місці. — Та що мені буде? Все по плану. Оксані ремонт в голову прийшов, шпалери переклеюємо, знову все пересуваємо. Ну, ти розумієш, яка це метушня. — Шпалери? А які вибрали? Може, світлі, щоб просторіше було? — вона запитала це радше для того, щоб продовжити діалог. — Мамо, яка різниця! Світлі, темні. Оксана підбирала, їй видніше. Давай пізніше зідзвонимося, в мене тут робочий момент, — і в слухавці пролунали короткі, байдужі гудки, які прозвучали для неї як вирок

Галина Петрівна стояла на ґанку старого будинку в селі неподалік від мальовничого містечка Козельця, і в повітрі, наповненому ароматом квітучих…

Я народила трійню, а чоловік злякався і втік — навіть з пологового мене не зустрів.

Коментарі Вимкнено до Я народила трійню, а чоловік злякався і втік — навіть з пологового мене не зустрів.

— Трійнята?! Та ви ж справжня героїня, Валентино Миколаївно! І всі здорові — хлопчик і дві дівчинки! Це справжнє диво!…

– Кирило хотів у подарунок новий телефон, Максиму потрібен планшет, щоб мультики дивитися, Марина просила косметику. Я всім обіцяв. Треба було спитати! – А не жирно! В мене грошей стільки немає. Ти їхній дядько – ти й купи! – На продукти. Тільки їх вистачило не на все. Подарунки я купувала на свої. Мені ще готувати та прибирати після всіх. А ти говориш про телефон, планшет, та косметику. Ти ялинку поставив?

Коментарі Вимкнено до – Кирило хотів у подарунок новий телефон, Максиму потрібен планшет, щоб мультики дивитися, Марина просила косметику. Я всім обіцяв. Треба було спитати! – А не жирно! В мене грошей стільки немає. Ти їхній дядько – ти й купи! – На продукти. Тільки їх вистачило не на все. Подарунки я купувала на свої. Мені ще готувати та прибирати після всіх. А ти говориш про телефон, планшет, та косметику. Ти ялинку поставив?

– Гарна ти, Тетяно, господиня, гостей приймаєш. Пощастило Миколі. Ось його колишня була, ти не ображайся, що її згадую, теж…

Тільки навіщо мені пральна машина в старому будинку без водопроводу і з пічкою. Тому що за 4 роки після того, як цей будиночок дістався мені від покійної бабусі і діда, якого забрала мама, ти відмовлявся там щось робити, кажучи, що у нас є благоустроєна квартира, а будиночок у приватному секторі — просто дача. Дача, в якій мені тепер доведеться жити. З дітьми. – Я маю право вибирати, – запально вигукнула вона, – я буду жити з татом, я не хочу тут колупатися з дровами і тазиками. Ти не змогла утримати батька, чому я повинна страждати?

Коментарі Вимкнено до Тільки навіщо мені пральна машина в старому будинку без водопроводу і з пічкою. Тому що за 4 роки після того, як цей будиночок дістався мені від покійної бабусі і діда, якого забрала мама, ти відмовлявся там щось робити, кажучи, що у нас є благоустроєна квартира, а будиночок у приватному секторі — просто дача. Дача, в якій мені тепер доведеться жити. З дітьми. – Я маю право вибирати, – запально вигукнула вона, – я буду жити з татом, я не хочу тут колупатися з дровами і тазиками. Ти не змогла утримати батька, чому я повинна страждати?

Мій власний маленький, але такий звичний і затишний світ зруйнувався, коли мені виповнилося 34 роки. Ще вчора здавалося, що все…

— Свекруха пpинизила мене просто на моєму дні народження, але вона не знала, що я — приватний детектив і вже давно за нею спостерігаю.

Коментарі Вимкнено до — Свекруха пpинизила мене просто на моєму дні народження, але вона не знала, що я — приватний детектив і вже давно за нею спостерігаю.

— Кохана, познайомся, це моя мама, — Діма взяв мене за руку, і я відчула легке тремтіння його пальців. Жінка…

– Поліно, треба терміново рятувати брата! Борги у нього! До кінця тижня потрібно віддати чотириста тисяч! – Незворушно заявила мати

Коментарі Вимкнено до – Поліно, треба терміново рятувати брата! Борги у нього! До кінця тижня потрібно віддати чотириста тисяч! – Незворушно заявила мати

– Поліно, сьогодні не затримуйся ніде, ми з батьком хочемо з тобою поговорити, – сказала мама. – Щось сталося? –…

Але мріям Вероніки судилося збутися. Інакше й бути не могло, бо вона доклала всіх мислимих зусиль, аби вступити на бюджет до університету. Дівчина завзято вчила мови й уже з другого курсу почала непогано підробляти перекладачкою. Вона дуже пишалася тим, що може сама купувати собі гарні речі, не тягнучи з батьків ані копійки. От тільки вони ніколи за неї не раділи. Бачачи таку реакцію, Вероніка дедалі рідше ділилася вдома своїми радощами. А коли в неї нарешті з’явилася можливість поїхати на море, батько прямо сказав, що це дурість — тринькати гроші на такий безглуздий відпочинок.

Коментарі Вимкнено до Але мріям Вероніки судилося збутися. Інакше й бути не могло, бо вона доклала всіх мислимих зусиль, аби вступити на бюджет до університету. Дівчина завзято вчила мови й уже з другого курсу почала непогано підробляти перекладачкою. Вона дуже пишалася тим, що може сама купувати собі гарні речі, не тягнучи з батьків ані копійки. От тільки вони ніколи за неї не раділи. Бачачи таку реакцію, Вероніка дедалі рідше ділилася вдома своїми радощами. А коли в неї нарешті з’явилася можливість поїхати на море, батько прямо сказав, що це дурість — тринькати гроші на такий безглуздий відпочинок.

— Знов на таксі приїхала? — докірливо зітхнула Наталя, дивлячись на доньку. — Надворі ж мряка, а на твоєму плащі…

Зять заявив, що я не побачу свою доньку, якщо не продам будинок матері

Коментарі Вимкнено до Зять заявив, що я не побачу свою доньку, якщо не продам будинок матері

Я пів віку прожила сама. Ні, я була одружена, але чоловік пішов із сім’ї через рік після заміжжя. Я тоді…

“Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз я тобі ліки дам. Оксана, як могла, заспокоювала матір, та й не мати вона їй зовсім – свекруха, та ще й колишня. Майже колишня…

Коментарі Вимкнено до “Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз я тобі ліки дам. Оксана, як могла, заспокоювала матір, та й не мати вона їй зовсім – свекруха, та ще й колишня. Майже колишня…

-Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч.– Нічого, матусю….