Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 165

Категорія: ЖИТТЯ

– Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

– Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

У кабінеті нотаріуса сиділи троє людей. На столі лежала непомітна сіра тека. Зараз господар кабінету відкриє її, і всі присутні…

Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

– А що, Андрійко, навіщо твоїй мамі великий будинок, вона ж все одно одна. А ми за містом замість дачі,…

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани…

Наталя повернулася швидко, тримаючи в руці телефон. Дивиться, а дівчинка вже у Тетяни Андріївни на руках примостилася. Не плаче, ручкою бабу Таню за щоку чіпає і дивиться так здивовано, наче питає: «А що це за бабуся така нова?». — Похникала трохи, а я взяла її — вона й притихла. Бач, як прабабу за очі розглядає! — у голосі баби Тані раптом така тиха радість прокинулася. Тримати правнучку на руках — то ж щастя до сліз!

Наталя повернулася швидко, тримаючи в руці телефон. Дивиться, а дівчинка вже у Тетяни Андріївни на руках примостилася. Не плаче, ручкою бабу Таню за щоку чіпає і дивиться так здивовано, наче питає: «А що це за бабуся така нова?». — Похникала трохи, а я взяла її — вона й притихла. Бач, як прабабу за очі розглядає! — у голосі баби Тані раптом така тиха радість прокинулася. Тримати правнучку на руках — то ж щастя до сліз!

Viktor
16 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Наталя повернулася швидко, тримаючи в руці телефон. Дивиться, а дівчинка вже у Тетяни Андріївни на руках примостилася. Не плаче, ручкою бабу Таню за щоку чіпає і дивиться так здивовано, наче питає: «А що це за бабуся така нова?». — Похникала трохи, а я взяла її — вона й притихла. Бач, як прабабу за очі розглядає! — у голосі баби Тані раптом така тиха радість прокинулася. Тримати правнучку на руках — то ж щастя до сліз!

— Наталю! Наталю, вийди на ґанок бодай на хвилинку! Чуєш, кажуть, твоя Надійка в місті з моєю Галькою бачиться? Може,…

Посварилися. Після цієї розмови мати одразу ж зателефонувала всім, кого тільки можна, в тому числі й свасі – матері Андрія, та ще й посварила її у поганому вихованні сина-егоїста. Та, у свою чергу, почала заступатися за сина, але все ж таки йому зателефонувала. – Андрій, що сталося? Може, Віра нездужає, а ви від нас приховуєте? Є багато виходів, наприклад процедури різні.

Посварилися. Після цієї розмови мати одразу ж зателефонувала всім, кого тільки можна, в тому числі й свасі – матері Андрія, та ще й посварила її у поганому вихованні сина-егоїста. Та, у свою чергу, почала заступатися за сина, але все ж таки йому зателефонувала. – Андрій, що сталося? Може, Віра нездужає, а ви від нас приховуєте? Є багато виходів, наприклад процедури різні.

Viktor
16 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Посварилися. Після цієї розмови мати одразу ж зателефонувала всім, кого тільки можна, в тому числі й свасі – матері Андрія, та ще й посварила її у поганому вихованні сина-егоїста. Та, у свою чергу, почала заступатися за сина, але все ж таки йому зателефонувала. – Андрій, що сталося? Може, Віра нездужає, а ви від нас приховуєте? Є багато виходів, наприклад процедури різні.

– Прокидайся, сонечко! – тихо сказав Андрій, зайшовши в спальню. Віра розплющила очі, ліниво потяглася і подивилася на Андрія –…

Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

В 26 років я вийшла заміж. У мене до цього часу була своя квартира: мені дісталася невелика квартира від моєї…

Тепер ця ж квартира, затишна та обжита, з ретельно підібраними шторами та улюбленим диваном, ставала полем мовчазної битви. Олексій методично складав речі у валізу, поки Ольга стояла, притулившись до дверної рами. – Давай вирішимо все спокійно, – Олексій говорив рівним, ніби заздалегідь відрепетированим голосом. – Розлучимося за обопільною згодою, без скандалів.

Тепер ця ж квартира, затишна та обжита, з ретельно підібраними шторами та улюбленим диваном, ставала полем мовчазної битви. Олексій методично складав речі у валізу, поки Ольга стояла, притулившись до дверної рами. – Давай вирішимо все спокійно, – Олексій говорив рівним, ніби заздалегідь відрепетированим голосом. – Розлучимося за обопільною згодою, без скандалів.

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тепер ця ж квартира, затишна та обжита, з ретельно підібраними шторами та улюбленим диваном, ставала полем мовчазної битви. Олексій методично складав речі у валізу, поки Ольга стояла, притулившись до дверної рами. – Давай вирішимо все спокійно, – Олексій говорив рівним, ніби заздалегідь відрепетированим голосом. – Розлучимося за обопільною згодою, без скандалів.

– Він дізнався, що ділити нічого. Квартира, машина, рахунки — усе оформлено на нас із мамою. Пам’ятаєш, як ти тоді…

– Так. Ось які діточки стали, мої внучки, правнучки. До бабусь лише за вигодою

– Так. Ось які діточки стали, мої внучки, правнучки. До бабусь лише за вигодою

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Так. Ось які діточки стали, мої внучки, правнучки. До бабусь лише за вигодою

– Так. Ось які діточки стали, мої внучки, правнучки. До бабусь лише за вигодою Гості приїхали до Зіни зненацька. Тільки…

Я запропонувала братові викупити в мене другу половину хати. Він погодився, та його дружина назвала влаштувала cкaндaл..але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкладається

Я запропонувала братові викупити в мене другу половину хати. Він погодився, та його дружина назвала влаштувала cкaндaл..але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкладається

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я запропонувала братові викупити в мене другу половину хати. Він погодився, та його дружина назвала влаштувала cкaндaл..але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкладається

Кілька років тому раптово померла наша бабуся Стефа. Хороша жінка була добра, ми з братом в дитинстві у неї завжди…

– Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він повинен віддати! – Нічого він не повинен

– Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він повинен віддати! – Нічого він не повинен

Viktor
16 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він повинен віддати! – Нічого він не повинен

“– Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes