Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 164

Категорія: ЖИТТЯ

– Софійко, ну нащо? ..В мене он пенсія скоро буде. ..Коли мені було 4, мама втекла в Іспанію на пошуки нового чоловіка… А тиждень тому вирішила сьогодні вечоромвідновити спілкування!

– Софійко, ну нащо? ..В мене он пенсія скоро буде. ..Коли мені було 4, мама втекла в Іспанію на пошуки нового чоловіка… А тиждень тому вирішила сьогодні вечоромвідновити спілкування!

Viktor
30 Грудня, 202530 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Софійко, ну нащо? ..В мене он пенсія скоро буде. ..Коли мені було 4, мама втекла в Іспанію на пошуки нового чоловіка… А тиждень тому вирішила сьогодні вечоромвідновити спілкування!

Так склалося життя, що свою маму я не бачила роками. Коли я ще була мала, то тато і бабуся говорили,…

– Доню, ти пошкодуєш! ..Діти – то щастя, – Мамо,… у нас на тебе часу нема, зрозумій! – Ці слова, наче лезо врізалися мені в серце… Ніколи не думала, сьогодні вечоромщо почую таке від дітей…

– Доню, ти пошкодуєш! ..Діти – то щастя, – Мамо,… у нас на тебе часу нема, зрозумій! – Ці слова, наче лезо врізалися мені в серце… Ніколи не думала, сьогодні вечоромщо почую таке від дітей…

Viktor
30 Грудня, 202530 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Доню, ти пошкодуєш! ..Діти – то щастя, – Мамо,… у нас на тебе часу нема, зрозумій! – Ці слова, наче лезо врізалися мені в серце… Ніколи не думала, сьогодні вечоромщо почую таке від дітей…

Я сама з багатодітної родини, мабуть, тому змалку казала, що не хочу багато дітей. А мама тоді все переконувала: –…

– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала дружина

– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала дружина

Viktor
30 Грудня, 202530 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала дружина

– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я…

— Там все складно. – Туманно відповів Слава. – Вона ж і справді дуже любила того, першого, а він її зрадив з однією з подруг. Кохання з серця не так легко викинути, навіть якщо ти вже заміжня за іншим. Так і з нею сталося, мабуть. — Та не виправдовую її, але зрозуміти можу. Ніхто не застрахований від таких почуттів, коли ти сам собі не господар. – Задумливо відповів їй чоловік.

— Там все складно. – Туманно відповів Слава. – Вона ж і справді дуже любила того, першого, а він її зрадив з однією з подруг. Кохання з серця не так легко викинути, навіть якщо ти вже заміжня за іншим. Так і з нею сталося, мабуть. — Та не виправдовую її, але зрозуміти можу. Ніхто не застрахований від таких почуттів, коли ти сам собі не господар. – Задумливо відповів їй чоловік.

Viktor
29 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — Там все складно. – Туманно відповів Слава. – Вона ж і справді дуже любила того, першого, а він її зрадив з однією з подруг. Кохання з серця не так легко викинути, навіть якщо ти вже заміжня за іншим. Так і з нею сталося, мабуть. — Та не виправдовую її, але зрозуміти можу. Ніхто не застрахований від таких почуттів, коли ти сам собі не господар. – Задумливо відповів їй чоловік.

— А де гроші за нашу машину, яку ти продав днями? – Запитала жінка. — Грошей немає, я її подарував….

– Ну і хамка в тебе виросла, Оксано! – Вибухнула тітка. – Ходімо, ні крихти в цьому будинку більше не візьму! Ще отруять, чого доброго…

– Ну і хамка в тебе виросла, Оксано! – Вибухнула тітка. – Ходімо, ні крихти в цьому будинку більше не візьму! Ще отруять, чого доброго…

Viktor
29 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Ну і хамка в тебе виросла, Оксано! – Вибухнула тітка. – Ходімо, ні крихти в цьому будинку більше не візьму! Ще отруять, чого доброго…

– Ну хороми, і справді хороми! – захоплено обводили поглядом будинок мати з тіткою. – Ось тут правда люстру поміняти…

— Мені онука шкода! Очі дитині зіпсувала, бідний хлопчик в окулярах ходить! Я сама ним займатимуся, до школи підготую. — Я не переїду сюди, — відрізала Ганна. — І Артем ходитиме в садок. Мені не потрібна ваша квартира, у мене є власна! — Мама права, ти всіх провокуєш! Це через тебе в неї знову напад!

— Мені онука шкода! Очі дитині зіпсувала, бідний хлопчик в окулярах ходить! Я сама ним займатимуся, до школи підготую. — Я не переїду сюди, — відрізала Ганна. — І Артем ходитиме в садок. Мені не потрібна ваша квартира, у мене є власна! — Мама права, ти всіх провокуєш! Це через тебе в неї знову напад!

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — Мені онука шкода! Очі дитині зіпсувала, бідний хлопчик в окулярах ходить! Я сама ним займатимуся, до школи підготую. — Я не переїду сюди, — відрізала Ганна. — І Артем ходитиме в садок. Мені не потрібна ваша квартира, у мене є власна! — Мама права, ти всіх провокуєш! Це через тебе в неї знову напад!

— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою вона так розхвилювалася, що довелося…

— А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.

— А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.

Viktor
29 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.

Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на…

Повертаючись від дочки, Алла зайшла по дорозі в супермаркет за продуктами.

Повертаючись від дочки, Алла зайшла по дорозі в супермаркет за продуктами.

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Повертаючись від дочки, Алла зайшла по дорозі в супермаркет за продуктами.

Повертаючись від дочки, Алла зайшла по дорозі в супермаркет за продуктами. Вона йшла до переходу, коли побачила Анну, постарілу і…

“Сьогодні ви цілеспрямовано приперлися, прекрасно знаючи, що у мене день народження і навмисно його зіпсували. Я більше не буду сидіти з цими дітьми і не хочу бачити вас в моєму домі. Все зрозуміло?

“Сьогодні ви цілеспрямовано приперлися, прекрасно знаючи, що у мене день народження і навмисно його зіпсували. Я більше не буду сидіти з цими дітьми і не хочу бачити вас в моєму домі. Все зрозуміло?

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Сьогодні ви цілеспрямовано приперлися, прекрасно знаючи, що у мене день народження і навмисно його зіпсували. Я більше не буду сидіти з цими дітьми і не хочу бачити вас в моєму домі. Все зрозуміло?

Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні….

Чоловік збирав гарем вдома, поки я гарувала в Португалії заради дітей!

Чоловік збирав гарем вдома, поки я гарувала в Португалії заради дітей!

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Чоловік збирав гарем вдома, поки я гарувала в Португалії заради дітей!

Ще років 5 тому я вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Тоді майже всі жіночки з міста працювали десь на…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Андрійку, сину, ти подивися на її руки! Хіба це руки жінки, яка сім’ю годувати буде? Вона ж на кухню заходить, як у музей, — пальчиками до всього торкається, наче боїться забруднитися. Поки я тут спину гну, вона каву свою п’є та в телефон дивиться. Не для такого життя я тебе ростила, щоб ти біля пані прислугою був!
  • Мама вважає, що та техніка була занадто дорогою і непотрібною для села. Вона знайшла людей, які забрали її. Сказала, що ці гроші підуть на ремонт даху. Того самого даху, який твій батько обіцяв перекрити ще минулої весни. Марина сіла на стілець. Ноги стали ватяними. Це був не просто скандал через речі. Це був момент, коли вона зрозуміла: у цій родині її голос завжди буде лише фоновим шумом. Все почалося три роки тому, коли вони вирішили, що старенька хата в селі, яка дісталася Максиму від діда, може стати їхнім місцем сили. Марина, міська дівчина, несподівано для себе закохалася в той садок, у старі яблуні та тишу, яку не переривав гул машин. Вони домовилися: Максим займається важкою роботою, Марина — затишком. Свекри, Ганна Іванівна та Петро Семенович, спочатку лише спостерігали. Навіть схвально кивали, коли Максим розчищав чагарники. — Дивись, синку, як тут просторо стало, — казав Петро Семенович, спираючись на старий паркан. — Тепер тут можна і картоплю посадити, і парник поставити
  • Колишній чоловік зустрів мене через три роки після розлучення — і не впізнав. Колись я прасувала йому сорочки й чекала біля дверей. А того дня сиділа навпочіпки біля магазину, брудна, змарніла, і дивилася, як він дбайливо притримує двері іншій. Саме тоді я зрозуміла: або встану зараз, або вже не встану ніколи.
  • Уперше Юлія поставилася до слів чоловіка з розумінням. Людмила Павлівна, свекруха, нещодавно перенесла операцію на жовчному міхурі. Віктор Семенович, свекор, скаржився на підвищений тиск. У шістдесят п’ять років здоров’я дійсно може підводити.
  • Я подивилася на екран і не могла повірити своїм очам. Це була наша вітальня. Та сама, яку ми недавно власноруч відремонтували. Я була такою гордою за неї. За однією з полиць був прихований сейф, про який знали лише я та мій чоловік. Там ми зберігали гроші та важливі документи, і саме тому тоді вирішили встановити камеру.
  • – Нормально? – Оксана вийшла далі, – ти, мабуть, жартуєш? Поки ми тут, як недолугі люди, восьмий рік в орендованому житлі поневіряємося, чекаємо, коли друга дитина з’явиться, ти, звичайно, добре влаштувалася, і тебе нічого не бентежить! – Ти молодець, Аню! Ти це вмієш! Випросила у батьків гроші, купила собі квартиру! Пометушилась, не те, що мій … – вона зиркнула на чоловіка, – Не те, що Артем. Бачити тебе не можу!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes