Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Авдіївку обстрiлюють 16 гoдин на добу, у місті не зaлишилoсь жoдної вцілiлoї будівлі, – голова ВЦА Барабаш

Авдіївку обстрiлюють 16 гoдин на добу, у місті не зaлишилoсь жoдної вцілiлoї будівлі, – голова ВЦА Барабаш

admin
30 Травня, 202230 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Авдіївку обстрiлюють 16 гoдин на добу, у місті не зaлишилoсь жoдної вцілiлoї будівлі, – голова ВЦА Барабаш

Голова Авдіївської ВЦА Віталій Барабаш повідомив, що у напрямку Авдіївки жодного метра української землі не захоплено ворогом

Про це він сказав в ефірі телеканалу “Еспресо”.

“Стратегія росіян зрозуміла. Коли противник не може взяти лінію оборони – він нищить цивільну інфраструктуру. Обстріли по місту тривають до 16 годин на добу. В Авдіївки немає жодного вцілілого будинку. Це не є повністю зруйноване місто, але в багатоповерхівках немає вікон. Є будівлі, які вже неможливо відновити”, – підсумував Барабаш.

Також голова Авдіївської ВЦА запевнив, що лінія фронту на місці.

“Заходять ДРГ, дрони-камікадзе, була застосована хімічна зброя, вони перевдягаються у нашу форму, заходять на позиції, називають позивний хлопців, які загинули. Але лінія фронту навколо міста тримається ЗСУ, – наголосив Барабаш.

Джерело: Еспресо

Навігація записів

ЗСУ знuщuлu взвод десантно-штурмового полку з Пскoвської області разом із технікою. Фото
Неможливо підібрати слова, які хоч би трохи заспoкоїлu душевний біль! На фронті загuнула 28-річна Мaрія Влaсюк. Нехай для Марічки буде земля пухом

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes