Автор: Viktor

– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру

Коментарі Вимкнено до – Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру

– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі,…

Біля дверей клініки сиділа кішка. Вона жалібно нявкала, а біля її лап лежало крихітне кошеня…

Коментарі Вимкнено до Біля дверей клініки сиділа кішка. Вона жалібно нявкала, а біля її лап лежало крихітне кошеня…

Біля дверей клініки сиділа кішка. Вона жалібно нявкала, а біля її лап лежало крихітне кошеня… Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи…

— А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав, як ляск батога. — Ми з Сергієм на житло збираємо, а не на твої забаганки. Оля, роздувши ніздрі, швиркнула кухонний рушник на стіл так, що з нього посипалися крихти, і верескливо крикнула: — Жлоби! У рідної сестри єдина радість у житті накривається, а ви копійки рахуєте! На кухні повисла важка, липка пауза, у якій чути було лише, як шкварчить на пательні олія та цокає старий годинник на стіні. Цьогоріч Новий рік вирішили зустрічати у свекрухи, Галини Петрівни. Квартира в неї була простора, з високими стелями, які, здавалося, всотали запахи десятків сімейних застіль: хвої, мандаринів, домашньої печені та київського торта. Але цього разу до ароматів свята домішувався виразний запах скандалу, що от-от мав вибухнути.

Коментарі Вимкнено до — А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав, як ляск батога. — Ми з Сергієм на житло збираємо, а не на твої забаганки. Оля, роздувши ніздрі, швиркнула кухонний рушник на стіл так, що з нього посипалися крихти, і верескливо крикнула: — Жлоби! У рідної сестри єдина радість у житті накривається, а ви копійки рахуєте! На кухні повисла важка, липка пауза, у якій чути було лише, як шкварчить на пательні олія та цокає старий годинник на стіні. Цьогоріч Новий рік вирішили зустрічати у свекрухи, Галини Петрівни. Квартира в неї була простора, з високими стелями, які, здавалося, всотали запахи десятків сімейних застіль: хвої, мандаринів, домашньої печені та київського торта. Але цього разу до ароматів свята домішувався виразний запах скандалу, що от-от мав вибухнути.

— А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав,…

Перед Різдвяними святами отримала трагічну звістку – не стало моєї мами. Я працювала в Італії, але відпросилася з роботи, щоб швидко повернутися додому і попрощатися як слід. Поки ми готувалися до похорону, не могла не звернути увагу на стан дому. Все залишилося так само, як і було до мого від’їзду – ні ремонтів, ні новобудов.

Коментарі Вимкнено до Перед Різдвяними святами отримала трагічну звістку – не стало моєї мами. Я працювала в Італії, але відпросилася з роботи, щоб швидко повернутися додому і попрощатися як слід. Поки ми готувалися до похорону, не могла не звернути увагу на стан дому. Все залишилося так само, як і було до мого від’їзду – ні ремонтів, ні новобудов.

Перед Різдвяними святами отримала трагічну звістку – не стало моєї мами. Я працювала в Італії, але відпросилася з роботи, щоб…

Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості, непрофесіоналізмі, безвідповідальності та нездорових амбіціях. Ще вчора вони з Сергієм Олександровичем обговорювали проект нового випуску журналу, йому подобалися її ідеї. Він схвалив напрацювання і погодив до публікації матеріали, які Олена разом з довіреним їй відділом готували з творчою вигадкою і оригінальністю.

Коментарі Вимкнено до Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості, непрофесіоналізмі, безвідповідальності та нездорових амбіціях. Ще вчора вони з Сергієм Олександровичем обговорювали проект нового випуску журналу, йому подобалися її ідеї. Він схвалив напрацювання і погодив до публікації матеріали, які Олена разом з довіреним їй відділом готували з творчою вигадкою і оригінальністю.

Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були…

– А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими словами Нінель Аркадіївна простягла мені невеликий пакунок у папері з оленями, перев’язаний золотою стрічкою. Мимоволі зворушена, я подумала: – Боже мій! Невже ж нарешті щось змінилося? Невже три роки шлюбу з її сином хоч трохи розтопили крижану стіну, яку вона збудувала між нами з першого дня знайомства? Я розгорнула папір. І побачила… Йоржик для унітаза. Білий, пластиковий, дуже симпатичний. До йоржика додавалася записка, написана акуратним учительським почерком…

Коментарі Вимкнено до – А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими словами Нінель Аркадіївна простягла мені невеликий пакунок у папері з оленями, перев’язаний золотою стрічкою. Мимоволі зворушена, я подумала: – Боже мій! Невже ж нарешті щось змінилося? Невже три роки шлюбу з її сином хоч трохи розтопили крижану стіну, яку вона збудувала між нами з першого дня знайомства? Я розгорнула папір. І побачила… Йоржик для унітаза. Білий, пластиковий, дуже симпатичний. До йоржика додавалася записка, написана акуратним учительським почерком…

– А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими словами Нінель Аркадіївна простягла мені невеликий…

– Привіт, – натягнуто посміхнулася невістка. – На скільки ж ви приїхали? На тиждень? – А що, не хочеш гостей бачити у своїх хоромах? – Вітя одразу перейшов у напад

Коментарі Вимкнено до – Привіт, – натягнуто посміхнулася невістка. – На скільки ж ви приїхали? На тиждень? – А що, не хочеш гостей бачити у своїх хоромах? – Вітя одразу перейшов у напад

Аліна заклякла біля вікна. Біля під’їзду зупинилося таксі, а поряд з ним незабаром утворилася гірка валіз та сумок. – Сергію,…

– Я не дозволяла брати мій посуд! – Закричала вона і вибила кухоль з рук Лариси. Вода розлилася по підлозі. Коли за три години з роботи прийшов Віктор, Лариса вже склала у валізу всі свої речі. – Я не залишуся тут жодної секунди, – сказала вона чоловікові. – Краще на вокзалі переночую. Пішли вони за годину разом. Не на вокзал, в дешевий готель. А за три дні вже жили в кімнаті заводського гуртожитку, яку виділили Віктору.

Коментарі Вимкнено до – Я не дозволяла брати мій посуд! – Закричала вона і вибила кухоль з рук Лариси. Вода розлилася по підлозі. Коли за три години з роботи прийшов Віктор, Лариса вже склала у валізу всі свої речі. – Я не залишуся тут жодної секунди, – сказала вона чоловікові. – Краще на вокзалі переночую. Пішли вони за годину разом. Не на вокзал, в дешевий готель. А за три дні вже жили в кімнаті заводського гуртожитку, яку виділили Віктору.

Лариса повернулася додому в поганому настрої. Сьогодні вона вирішила зайти на міський ринок і купити щось до святкового столу. А…

— Валентино, ви чудова господиня! Стіл був чудовий! Давно так смачно не їв! Дякую! – розкланявся гість. — Завжди, будь ласка, — Валя вже не могла дочекатися, коли гість піде. Ноги гули, хотілося лягти і заснути. – Заходьте, якщо що. Якби вона знала, як необачно було це останнє запрошення.

Коментарі Вимкнено до — Валентино, ви чудова господиня! Стіл був чудовий! Давно так смачно не їв! Дякую! – розкланявся гість. — Завжди, будь ласка, — Валя вже не могла дочекатися, коли гість піде. Ноги гули, хотілося лягти і заснути. – Заходьте, якщо що. Якби вона знала, як необачно було це останнє запрошення.

– Валю, ти ввечері приготуй на стіл щось. Ми з Михайлом після роботи до нас прийдемо. Сьогодні футбол по телевізору…

– Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

Коментарі Вимкнено до – Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого не боліло. Просто паморочилося в голові,…