Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Якщо ти не поїдеш на заробітки, я на старості тебе не доглядатиму! – Син не дає мені жити. Щодня скандали вдома

– Якщо ти не поїдеш на заробітки, я на старості тебе не доглядатиму! – Син не дає мені жити. Щодня скандали вдома

Viktor
20 Березня, 202620 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Якщо ти не поїдеш на заробітки, я на старості тебе не доглядатиму! – Син не дає мені жити. Щодня скандали вдома

Моє життя перетворилося на пекло, ніколи не думала, що матиму таке. Надзвичайно потребую допомоги, вашої поради. 

Я живу зі своїм сином. Артуру вже 32 роки, мені ж 54. Колись мій хлопчик був чесним і добрим. Ми з чоловіком робили все, аби дати йому гарне майбутнє. Син закінчив школу й вступив до університету. Та жив він і надалі з нами. Згодом познайомився з дівчиною. Діана переїхала до нас, вони планували розписатися. 

Згодом Артем закінчив навчання. Та роботу шукати він не поспішав. Сидів собі вдома і грав в комп’ютерні ігри зранку до ночі. Не дивно, що Діана нарешті не витримала й втекла. А вже за пів року вона знайшла іншого. До слова, зараз має двох дітей, міцний шлюб і двоповерховий будинок в престижному районі міста. 

Після цього я сподівалась, що Артур візьметься за голову.

 – Сину, ти вже дорослий. Ти ж розумієш, чому Діана пішла?

 – Звісно. Їй лише гроші потрібні. Всі жінки однакові!

 – Що ж ти таке говориш? Нікому не сподобається хлопець, який цілісінькими днями грає в ігри, наче дитина!

 – Не втручайся, це не твоя справа.

Усі ці події негативно вплинули на мого чоловіка. Він постійно сварився із сином, одного разу вигнав його з  дому. А потім не витримав. Одного разу я повернулась додому і побачила, що мій чоловік лежить на підлозі, син грав у сусідній кімнаті в навушниках і нічого не чув. Лікарі сказали, що якби швидку викликали вчасно – він би жив. 

Передчасна смерть чоловіка розбила мені серце. А син навіть не мав почуття провини. Йому було байдуже. Далі сидів і грав. А з часом я дізналася, що він ще й он-лайн казино сидить. Почав в мене гроші вимагати, а потім одного дня звернувся до мене з вимогою:

 – Ти мусиш поїхати на заробітки!

 – Чого це?

 – Усі батьки своїм дітям квартири купують, а ви мені що дали?

 – Ти живеш у нас вдома, їси мою їжу! Хіба цього мало?

 – Мало. Тітка Валя дочці допомогла будинок збудувати!

 – Нікуди я не їхатиму. Краще ти роботу знайди!

Та відтоді син щодня мене тероризував. 

 – Як не поїдеш на заробітки – я тебе на старість не доглядатиму!

Я не знаю, що робити. Друзі радять вигнати сина. Але як я можу це зробити, це ж моя дитина! І крім того, що як він і справді відмовиться від мене, коли я постарію?

Навігація записів

Пішла від чоловіка (37 років) до бізнесмена (45 років). Учора випадково зустріла колишнього — він на новому BMW, я стою на зупинці чекаю автобус
— Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм. — Я багато їм? — Ну не я ж! От навіщо ти знову наш сир з’їла?! У Славковому голосі бриніло таке гидливе нерозуміння, ніби я не сир з’їла, а напрудила йому в капці

Related Articles

Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири

Viktor
6 Травня, 20266 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири

Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.

Viktor
6 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.

Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.

Viktor
6 Травня, 20266 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes