Автор: Viktor

І ось тепер, майже через п’ятнадцять років, баба Зіна дорікнула Поліні в тому, що та нарешті дозволила собі витратити свої власні гроші на себе. – Мої зуби – це моя справа, – подумала вона, – і мій гаманець – теж. Я ні в кого нічого не просила, і виправдовуватися ні за що не повинна. На тому, мабуть, усе й закінчилося б, якби не Новий рік…

Коментарі Вимкнено до І ось тепер, майже через п’ятнадцять років, баба Зіна дорікнула Поліні в тому, що та нарешті дозволила собі витратити свої власні гроші на себе. – Мої зуби – це моя справа, – подумала вона, – і мій гаманець – теж. Я ні в кого нічого не просила, і виправдовуватися ні за що не повинна. На тому, мабуть, усе й закінчилося б, якби не Новий рік…

 Ого… Вісімдесят шість тисяч? На це? Поліно, ти не ображайся, але тільки зуби Анжеліною Джолі тебе не зроблять. – Краще…

“– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла?

Коментарі Вимкнено до “– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла?

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де…

– Єво, піднімайся, звари мені каву і сніданок приготуй на всіх!– На всіх – це на кого? На мене, мого брата, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина, не забула? Чи мені пропонуєш до плити ставати? – А що в цьому такого? Раніше ж ти це робив – Щось змінилося, крім того, що вчора ми узаконили наші стосунки?– Ось це і змінилося… Тепер ти – дружина, а в дружини є певні обов’язки. Тож, звари мені каву і приготуй сніданок для моєї родини, люба! ..

Коментарі Вимкнено до – Єво, піднімайся, звари мені каву і сніданок приготуй на всіх!– На всіх – це на кого? На мене, мого брата, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина, не забула? Чи мені пропонуєш до плити ставати? – А що в цьому такого? Раніше ж ти це робив – Щось змінилося, крім того, що вчора ми узаконили наші стосунки?– Ось це і змінилося… Тепер ти – дружина, а в дружини є певні обов’язки. Тож, звари мені каву і приготуй сніданок для моєї родини, люба! ..

– Єво, звари мені каву! – потряс її чоловік за плече о пів на восьму ранку, у неділю. Єва знехотя…

– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?!

Коментарі Вимкнено до – Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?!

 Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро…

– Ти повернешся, – кинув Андрій їй у спину. – За тиждень приповзеш назад. Кому ти потрібна взагалі? Ірина не стала відповідати – заощаджувала залишки сил на дорогу через все місто. Людмила Миколаївна чекала на порозі, кутаючись у пухову хустку. – Замерзла, бідна моя. Іди сюди. Обійми пахли знайомими духами та домашнім затишком. Ірина уткнулася матері в плече, дозволяючи собі нарешті розслабитись.

Коментарі Вимкнено до – Ти повернешся, – кинув Андрій їй у спину. – За тиждень приповзеш назад. Кому ти потрібна взагалі? Ірина не стала відповідати – заощаджувала залишки сил на дорогу через все місто. Людмила Миколаївна чекала на порозі, кутаючись у пухову хустку. – Замерзла, бідна моя. Іди сюди. Обійми пахли знайомими духами та домашнім затишком. Ірина уткнулася матері в плече, дозволяючи собі нарешті розслабитись.

– Доню, ти маєш піти від нього сьогодні ж! Чуєш мене? Сьогодні ж! Ірина притиснула телефон до вуха, заплющивши очі….

— Увечері з Валерою з’їздимо в супермаркет, затарюся продуктами по повній. Ви поки список складіть, чого саме вам хочеться, — крикнула Таня зі своєї кімнати. Клавдія Сергіївна пирхнула, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Тетяна була майже впевнена: поки її немає вдома, свекруха «обробляє» сина.— Холодильник мені окремий хочеться! Бажано з таким добрим замком!

Коментарі Вимкнено до — Увечері з Валерою з’їздимо в супермаркет, затарюся продуктами по повній. Ви поки список складіть, чого саме вам хочеться, — крикнула Таня зі своєї кімнати. Клавдія Сергіївна пирхнула, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Тетяна була майже впевнена: поки її немає вдома, свекруха «обробляє» сина.— Холодильник мені окремий хочеться! Бажано з таким добрим замком!

— Ситуація, звісно, дивна, Таню, — мовила Марина. — Вирішується вона просто: треба роз’їжджатися. Бо дві господині на одній кухні…

Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною?

Коментарі Вимкнено до Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною?

– Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною? Ну, власне, ось вона! – Що?! Тільки не…

З Катею вони навчалися в одній групі, часто проводили час у спільній компанії. Симпатична дівчина розумна. Обмінювалися книжками, часто просив у неї конспекти. Жодних серйозних намірів не було ні в неї, ні в нього. Просто дружили. Тим більше, у Каті був залицяльник – спортсмен, який грав за область у футбольній команді. Якось Олексій з Катею поверталися з кіно. У кінотеатр поряд з інститутом часто ходила вся група, але того вечора вони пішли вдвох.

Коментарі Вимкнено до З Катею вони навчалися в одній групі, часто проводили час у спільній компанії. Симпатична дівчина розумна. Обмінювалися книжками, часто просив у неї конспекти. Жодних серйозних намірів не було ні в неї, ні в нього. Просто дружили. Тим більше, у Каті був залицяльник – спортсмен, який грав за область у футбольній команді. Якось Олексій з Катею поверталися з кіно. У кінотеатр поряд з інститутом часто ходила вся група, але того вечора вони пішли вдвох.

З дитинства Олексій чув фразу: перш ніж одружитися, подивися на майбутню тещу, дружина згодом стане на неї схожою. Бабуся так…

– Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Коментарі Вимкнено до – Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Наталя лежала після оперативного втручання у лікарні. Ноги під час дорожньої пригоди серйозно постраждали. Одну з них збирали буквально по…

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Коментарі Вимкнено до Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти…