«Не затримуйся в ТАМ більш як на 10 хвилин..— тобі там нічого робити», — так повчає зять мою доньку..В цей момент я прийняла рішення.. рішення… Яке рва зило його.

Я раділа, коли Ліза вийшла заміж за Дмитра. Пам’ятаю, як вона вперше привела його до нас і з захватом розповідала про нього: — Мамо, уявляєш, йому всього 23 роки, а він уже успішний бізнесмен. Його батько — посадовець, а мама — власниця магазину. — Доню, але ж це не головне, — намагалася я пояснити. Ліза … Read more

-Ну що, давай поговоримо серйозно. Я приїхав до тебе, щоб жити разом. Сподобалася ти мені. Житла у мене свого немає, все дружині та дітям залишилося. Якщо не потрібен, одразу скажи, я піду і більше не потурбую. А моє слово міцне. Ну, що скажеш? – Я чесно не знаю. Чоловіка у мене зроду не було, образили в молодості. І я навіть не уявляю, як це жити з чоловіком. Якщо чесно боюся. Але ти мені подобаєшся. І я не знаю, що з цим робити – розвела вона руками.

На ліжку голосно хропла жінка. Чоловік морщачись від запахів, смачно вдарив її по м’якому місцю. Вона ойкнула і сіла. Не дивлячись на задуху, вона була одягнена в вовняні шкарпетки, теплу кофту. Брудна хустка збилась набік. З-під нього стирчало сальне волосся не зрозумілого якогось кольору. – Ти хто? – перелякано спитала вона. Замість відповіді він з-за … Read more

– Мамо, ми просто хочемо відпочити… Спокійно, без суперечок про ціну на ковбасу! – Ах, ось як ти заговорила! – злетіла мати знову. – Спокою їм хочеться! Ми вам все життя віддали, а вам із нами «не спокійно»! Макаре, ти чуєш? Вони нас із сім’ї викреслили!

– Юля, ти хоч розумієш, як це виглядає збоку? Сусіди запитують, чому онуки на всі канікули їдуть до сватів, а до нас – лише на дві години у вихідні «відзначитись». Ми що, прокажені? – Мамо, дітям там подобається. Там ліс, річка, і Тамара Семенівна з ними порпається, пече щось постійно. Їм там просто… весело. – … Read more

Насправді, Вадим був рідкістю. І грошей заробити, і шубу дружині купити, і підлогу помити! І борщ зварганить, якщо буде потрібно! Дитячі пелюшки випере, доньці кіску заплести, штори підшити – та легко! Золото, а чи не чоловік. Хоч Іра від нього не відставала. Вадиму котлетки парові. Вадиму крісло масажне. Вадиму те, Вадиму се…  Це не вкладалося Олі в голові. Цього просто не може бути й усе!

-Оля… Ми розлучаємося! Оля, ти чуєш? Він уникає мене… Що мені робити? Що мені робити, скажи… О Боже… – Іра плакала в трубку так, що подруга ледве змогла зрозуміти, що вона каже. -Ви? Розлучаєтеся? Ти спиш чи що? Скоро буду! – Про всяк випадок Оля вирішила виїжджати негайно. Мало що. Іра зустріла подругу нерозчесаною, із … Read more

Дядько Стас був легендою нашої родини. Великий, гучний, колишній господарник, він звик відчиняти будь-які двері ногою. Він приїхав у суботу вранці на своєму старому «УАЗі» і одразу подався до яблунь. – Ну, племіннику, приймай ревізора! – Пробасив він, поплескуючи мене по плечу так, що я мало не присіла. – Вітька скаржився, Анфіса плакала…

– Полуницю залиш на місці, а порожнє відро постав біля ґанку і можеш бути вільним! – мій голос пролунав різкіше, ніж я планувала, але відступати було пізно. Вітя завмер із повним пластиковим відром у руках, і його обличчя почало повільно наливатися буряковим відтінком. Він перевів погляд з ягід на мене, потім на мого чоловіка Гену, … Read more

Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Успіх не завжди приходить з гуркотом барабанів чи спалахами феєрверків над головою. Для Миколи він завітав тихо, наче ранковий туман над Десною у рідному Чернігові, де він провів свою юність. Це був той особливий вид тиші, який настає після дворічного марафону безсонних ночей, випитих літрів міцної кави та нескінченних суперечок з колегами-програмістами. На екрані монітора … Read more

Збирай свої манатки і вимітайся до мами! — сердито кричала свекруха. — Тут тобі не притулок для ледарок! Аліна заціпеніла посеред кухні. У її тремтячих руках була лише порожня папка — та сама, де ще вранці лежали роздруковані контракти на триста тисяч гривень. Це був результат її безсонних ночей, місяця переговорів та десятків правок. — Де документи? — голос Аліни був ледь чутним. — Валентино Петрівно, я запитую вас: де папери, які лежали на цьому столі? — Які ще папери? — свекруха подивилася на невістку так, ніби та запитувала про координати прихованих скарбів. — Тут якісь каракулі валялися, стіл захаращували. Я лад навела, між іншим. Вічно у тебе тут безлад, ні пройти, ні сісти! — Це були контракти! Я три тижні над ними працювала, світла білого не бачила! — І що з того? Надрукуєш ще раз. — Це були оригінали з «мокрими» печатками та підписами замовників! Завтра їх мав забрати кур’єр! Валентина Петрівна випрямилася, вперши руки в боки. — Слухай мене уважно, дівчино. Це мій дім, і я тут вирішую, що сміття, а що ні. Хочеш розкидати свої папірці — винаймай офіс. А на моїй кухні буде порядок

Непроста історія розгорнулася у мальовничому Миргороді, місті, де зазвичай шукають спокою біля цілющих джерел та прогулюються тінистими алеями курорту. Проте в родині Ковальчуків під дахом охайної трикімнатної квартири розігралася справжня буря, що назрівала роками під солодкуватим соусом «турботи» та «сімейного обов’язку». — Збирай свої манатки і вимітайся до мами! Тут тобі не притулок для ледарок! … Read more

Ти тільки не кричи, Олено! — хвилюючись, прошепотів чоловік. — Прошу тебе, просто присядь, — Андрій зам’явся, переступаючи з ноги на ногу посеред порожньої вітальні. Навколо не було нічого, крім порожніх бетонних стін, рулонів недоклеєних шпалер та старого матраца, кинутого просто на підлогу. — Сісти? Куди, Андрію? На холодну стяжку? Чи на ту коробку, де мої зимові чоботи лежать? — Олена з силою кинула телефон на матрац, і він глухо підскочив. — Я щойно побачила в мережі фотографії твого брата, Дениса. Вона глибоко вдихнула, намагаючись стримати тремтіння в голосі. — Він на вокзалі. З цією своєю. Вікторією. У руках — квитки. Знаєш, куди вони їдуть? У Карпати, Андрію! У райський куточок, де тиша, спокій і неймовірні краєвиди природи! — Оленко, ну, може, це старі кадри? З минулого життя? — чоловік відвів погляд у бік вікна, за яким сонце повільно сідало за сосни, намагаючись пригладити рукою скуйовджене волосся. — Не смій мені брехати. Навіть не думай. У нього на руці той самий годинник, який ми з тобою купували йому на тридцятиріччя минулого літа. І нова куртка з останньої колекції, яку він нещодавно купив

Ця історія бере свій початок у затишному містечку Буча, яке після всіх пережитих випробувань знову наповнилося звуками будівельних кранів та ароматом свіжої кави з маленьких кав’ярень. Але для Олени та Андрія цей спокій був лише зовнішнім. Всередині їхньої нової трикімнатної квартири, за яку вони віддали всі свої заощадження, панувала тиша, що тиснула на вуха сильніше … Read more

Просто, я подумала, що ти йому після вашого розлучення заборгувала. -Як це? – тепер у голосі Наталки з’явилося здивування. -Отак. Він же ж квартиру тобі залишив, так? -Так. -Мені здається, це несправедливо. -Стривай, а ти тут до чого? -Але ж я його нова дружина. У нас із ним спільний бюджет.

Наталя чистила картоплю на вареники, як раптом задзвенів її телефон. Вона витерла руки рушником і взяла слухавку. -Це Наталя? – запитав у слухавці жіночий голос. -Так, це Наталя, – відповіла жінка. -А це Тоня. Нова дружина твого чоловіка. Наталя аж затихла. -Я знаю, – раптом сказала Наталя. -Звідки ти знаєш? – здивувалась Тоня. -У мене … Read more

Ми з Ігорем з’їхалися швидко. Йому тридцять три, мені тридцять. Начебто дорослі люди, чого зволікати? Ігор здався мені адекватним: працює програмістом, спокійний, домашній, завжди прислухався до моєї думки. Принаймні, мені так здавалося. Жили ми у нього. Через півтора місяця він сказав: — Марино, мама дуже хоче познайомитися. Вона сувора жінка, колишня завуч, але справедлива. У неї старе загартування, розумієш? Давай влаштуємо вечерю? Я запечу качку за її фірмовим рецептом. Я погодилася. Купила дорогий торт, одягла скромну сукню, яка, на мою думку, мала б сподобатися педагогу. Я хвилювалася. Хотілося справити гарне враження, стати частиною його сім’ї. У суботу рівно о шостій вечора пролунав дзвінок. На порозі стояла Тамара Миколаївна…

Ми з Ігорем з’їхалися швидко. Йому тридцять три, мені тридцять. Начебто дорослі люди, чого зволікати? Ігор здався мені адекватним: працює програмістом, спокійний, домашній, завжди прислухався до моєї думки. Принаймні, мені так здавалося. Жили ми у нього. Через півтора місяця він сказав: — Марино, мама дуже хоче познайомитися. Вона сувора жінка, колишня завуч, але справедлива. У … Read more