Подаємо мовою оригіналу:
Андрій Іллєнко
Коли хоч трохи вляглися емоції, кілька думок.
- Нам пропонують здати все в обмін на ніщо. Буквально.
Будь-яка наша коректність, поміркованість та готовність до компромісу в намаганні отримати хоч щось (хоч якісь гарантії безпеки, або хоча б «зброя в обмін на ресурси» у майбутньому) — впирається у хамську зверхність, вигадані «борги» та роздратоване «підписуйте що кажемо або ідіть геть».
Так справи не робляться. Це ніяка не ріалполітік. Це божевілля. Ріалполітік — це коли ти щось віддаєш і щось отримуєш взамін. Тут виглядає так, що віддаємо лише ми і буквально нічого не отримуємо.
- Слова — це теж справи. Особливо у політиці. І це теж зброя, ще й яка. «Спочатку було слово», нагадаю. І наша моральна правота наша правда про цю війну — це один з головних ресурсів, на яких ми тримаємося всі ці роки.
Як внутрішньо, так і зовнішньо. Мовчати і цим освячувати несусвітну, нахабну брехню і просто шокуюче перекидання з хворої голови на здорову — означає віддати цей ресурс. В обмін на ніщо.
- Теорія про те, що ми маємо все хавати і просто дивитися, як великі дяді все за нас вирішують, бо «а що ми зробимо» і в цьому і є мистецтво великої політики — це маячня, причому вкрай небезпечна. Так було, коли Україна підписала Будапештський меморандум. І як результати? Щоб бути субʼєктом — треба бути ним. Це і політика, справжня.
- Європа з нами, і це дуже важливо. Разом ми станемо значно сильніші.
- Попри весь цей абсурд, памʼятаймо: американський народ нам не ворог, ми все одно будемо співпрацювати так чи інакше, ми вдячні за усю минулу підтримку і будемо будувати наші стосунки далі.
Ще нічого не вирішено остаточно.
Вистоїмо і прорвемось!
