Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сталося чудо! Він вперше вийшов: вся країна затамувала подих. Після важкої трагедії. Живи

Сталося чудо! Він вперше вийшов: вся країна затамувала подих. Після важкої трагедії. Живи

admin
1 Жовтня, 20201 Жовтня, 2020 Коментарі Вимкнено до Сталося чудо! Він вперше вийшов: вся країна затамувала подих. Після важкої трагедії. Живи

Курсант В’ячеслав Золочевський вперше вийшов на прогулянку після авіакатастрофи Ан-26 під Харковом.

Як передає ТСН, 20-річному хлопцю дозволили вийти з лікарняної палати на вулицю на четвертий день після трагедії.

Золочевський – єдиний з 27 осіб, хто вижив після падіння літака ЗСУ. Після катастрофи він кинувся рятувати свого товариша, проте той незабаром помер через отримані опіки.

У курсанта крім опіків струс мозку і забої, проте лікарі раніше заявили про поліпшення його стану здоров’я. Очікується, що найближчим часом хлопець зможе продовжити реабілітацію поза медичною установою.

Вже 27 вересня, через день після катастрофи, перший раз встав із лікарняного ліжка. За словами хлопця, він народився у “залізній сорочці”.

Також стало відомо, що хлопець із великим натхненням чекав 3-го курсу навчання, адже він починався з льотної практики.

До трагедії Золочевський встиг налітати п’ять годин, а в день катастрофи мав збільшити свою практику до 8 годин. За словами юного захисника, на борту Ан-26 курсанти опановували навігацію, запуск двигунів і радіопереговори. Літак був оснащений 10-ма робочими місцями.

У момент падіння, згадав Герой, він сидів практично поруч із кабіною пілота.

“Можна сказати, що на початку, на другому робочому місці праворуч. Був різкий крен, і я, по ходу, підлетів, вдарився головою. Я був у відключці. Говорити я поки не буду”, – сказав Золочевський.

Єдине, що хлопець чітко запам’ятав, – це спробу порятунку свого друга Віталія Вільхового, який, на жаль, помер у лікарні від важких опіків.

Крім загиблого побратима, В’ячеслав втратив у фатальному літаку всю свою групу – з 12 курсантів, з якими він вчився, живим залишився тільки Золочевський.

Тепер Герой думає про своє майбутнє і вирішує, як бути з навчанням. Адже його життя перевернула трагедія 25 вересня. “Я ще не знаю. Можливо продовжу навчання, можливо й ні. Все повинно зажити”, – сказав курсант.

Відзначимо, що авіаексперт Валерій Романенко сказав, що велика ймовірність, що причиною катастрофи Ан-26 є все ж відмова лівого двигуна. Якщо це не так – то інших пояснень, як ствердив експерт, немає.

Романенко в ефірі 24 каналу сказав, що пілот сам заявив про відмову двигуна.

“Дослівно він сказав “падіння тиску, вимірювач обертового моменту” – це один з основних приладів, який контролює роботу двигунів силової установки літака. Фактично і міністр оборони підтвердив, що була інформація про начебто відмову цього датчика”, – сказав Романенко.

Експерт пояснив, що поряд з цим датчиком є ще сигнальна шкала, яка вмикається, коли є проблеми з двигуном. Пілот керувався показниками приладу.

Він доповів на землю, що в нього відмовив двигун. Однак посадку не здійснили,– сказав Романенко.

Навігація записів

Під час весілля у храм увійшов безпритульний собака і ліг на фату нареченої. Ось що сталося далі!
«Поскаржився, а потім сказав: «Усе, я полетів»: історія загиблого штурмана АН-26 (фото)

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна
  • — Наталю, тут така справа… — голос Кирила в телефонній трубці звучав напружено.
  • У ресторані? — здивовано перепитала свекруха. — Але ж це так дорого і абсолютно не по-домашньому! Я вже і м’ясо купила, і рецепт нового салату знайшла… Я могла б наготувати всього найкращого, зекономили б гроші на щось корисне. Навіщо годувати чужих людей, коли вдома є своя кухня? — Мамо, ми хочемо, щоб ви цього дня просто відпочили і розділили з нами радість, — м’яко сказав Павло, який тепер частіше брав ініціативу в розмовах. — Ми хочемо побути з вами, поговорити, а не дивитися, як ви весь вечір бігаєте від кухні до столу, подаєте гаряче і миєте тарілки. Ми хочемо бачити вашу усмішку, а не втому. На тому кінці дроту виникла пауза. Довга, майже нескінченна. Було чути тільки рівномірне дихання. — Ну що ж… якщо ви так вирішили… я прийду, — тихо відповіла вона. Вечір у ресторані почався з напруги. Марія Степанівна прийшла в гарній синій сукні, яку не одягала роками. Вона зробила зачіску, але очі її залишалися настороженими. Вона сіла на краєчок стільця, оцінюючи сервіровку, колір серветок та якість води в келихах
  • Я якось не витримала, зайшла під приводом, що хочу їй тиск виміряти. Заходжу, а там така картина: сидить це вовченя за столом, пальцем по жовтій сторінці водить і по складах, з затримками, з червоним від напруги обличчям, читає. А Людмила Василівна сидить навпроти, в’яже шкарпетку з грубої овечої вовни і виправляє його, якщо він помиляється. Суворо, але без крику.
  • Запросила кавалера на вечерю. Він прийшов з порожніми руками і розкритикував мій борщ: «Мама нарізає капусту тонше»… Перший тривожний сигнал у голові задзвенів, як дзвін у церковне свято.
  • — Мамо, це буквально на два місяці, — Юля, її єдина донька, виглядала втомленою і трохи винуватою. — Вадим каже, що орендодавець підняв ціну, а нам треба трохи підтягнути хвости по кредиту. Ми пересидимо у тебе, заощадимо, і до весни з’їдемо. Ти ж не проти?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes