Ніколи не думала, що моє добро для рідних стане великою проблемою. І не знаю, що робити далі, чесно.

Отож, я вже 20 років на заробітках у Польщі. Просто у селі для мене не було нормальної робити. Спершу зарплата чоловіка покривала наші витрати, але цього дуже не вистачало. І коли синові виповнилося 7 рочків, я вирішила поїхати у Варшаву. Якраз наша сусідка казала, що там гарно платять, є нормальні умови, директор хороший і дає кімнату в гуртожитку. 

Я намагалася частенько приїздити додому, бо від Львівської області до Варшави, по суті, не так далеко. Мій чоловік гарно займався господарством. Він добудував другий поверх, окрему літню кухню та ще гараж. Вдома поставив всі нові меблі, котел для гарячої води, супутникове телебачення провів та інтернет. 

І от у мого сина є вже дружина, Оля. Дуже гарна та привітна жінка, ми з нею одразу знайшли спільну мову. Ще вона народила двох прекрасних діток – онук Ігор та внучка Іванка. У них була своя квартира у Львові, дві кімнати, хороша робота. Я часто приїздила до них у гості, аби з малюками побачитися. 

Однак, ви самі розумієте, яка зараз ситуація у країні. У квартирі Ореста живуть наші родичі з Маріуполя. Ми на початку не брали з них ні копійки за комунальні послуги чи оренду. Але вони пері запропонували платити символічні 5 тисяч гривень, бо знайшли роботу у Львові. Тому Орест та Ольга живуть зараз у нашому будинку. 

І я нічого не маю проти, чоловікові якраз весело буде. Та і він собі грається з онуками, бо садки зараз взагалі не працюють, а Ольга та Орест мають їздити на роботу. Дім зараз просто гуде від сміху онуків. 

От зараз у містах часто вимикають світло, воду чи опалення. А в нас вдома є великий камін, криниця. Я ще з Польщі передала генератор, аби світло було в хаті. І десь місяць тому до мене телефонує син. Помітила, що голос у нього так тремтів, ніби чогось боявся:

– Мамо, тут така справа. Пані Галина, мама Олі до нас приїхала. Вона каже, що побуде декілька днів. 

Я погодилась, нехай сваха погостює, з онуками побачиться. Але ввечері до мене зателефонував чоловік та сказав, що вона підозріло багато речей привезла на 3 дні. Однак велика валіза та ще 4 пакети. 

Не дарма я хвилювалася – сваха взяла за моду жити у нас. Вона розлучна, ніде не працює. Якраз так сталося, що вона звільнилася рівно перед, тим як до нас приїхати. Ну це точно не збіг обставин! 

Вдома пані Галина взагалі не допомагає. Ні Олі з дітками, ні на кухні. Тільки дивиться телевізор або з кимось голосно говорить по телефону. Мій чоловік та Орест якось намагалися з нею поговорити, пояснити, що так не можна поводитися. 

– Я тут в гостях! Я вам не хатня робітниця! – дорікала пані Галина. 

Ще й Оля почала маму захищати. І через це Орест з нею також посварився. 

– У мами світла та води днями нема. А ти її хочеш прогнати? Тоді я також піду геть і дітей заберу, – сварилася Оля. 

Вже все село знає про наші родині баталії, мені сусідка розказала. 

І от знаєте, я таких нахабних гостей геть не люблю. Ну можна якось на кухні допомогти. Вдома два чоловіки та діти малі, постійно хочуть їсти!  

Однак, я не хочу, аби через сваху Орест та Оля далі сварилися. Я дуже люблю свою невісточку та не хочу, або мій син втратив таку хорошу жінку. Але та пані Галина – то цирк на дроті інакше не назву..