Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – В тебе що два чоловіки? Один дома, один на дачі – інакше ніяк? – Не всі мене зрозуміють, та до такого дивного рішення я дійшла не відразу

– В тебе що два чоловіки? Один дома, один на дачі – інакше ніяк? – Не всі мене зрозуміють, та до такого дивного рішення я дійшла не відразу

Viktor
18 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – В тебе що два чоловіки? Один дома, один на дачі – інакше ніяк? – Не всі мене зрозуміють, та до такого дивного рішення я дійшла не відразу

Зі своїм чоловіком Дмитром я в шлюбі вже 30 років. Колись саме він вмовив мене дачу купити. Страшенно хотів жити на природі. Та зараз він так змінився, ви не уявляєте. Його туди неможливо витягти вже дуже давно.

Щойно ми придбали той будинок, Дмитро обіцяв зробити там ремонт. Та руки в нього до цього так і не дійшли. Навіть не почав, лиш розповідав, що згодом. Чи вигадував байки про те, що зараз на це недоцільно витрачатися. Спочатку мене це не хвилювало. Мала чимало клопоту вдома.

Та з кожним роком мені дедалі більше кортіло частіше знаходитись на природі. Мріяла мати свої грядочки, квітники. Тому врешті почала сама їздити на нашу дачу. Крім того, діти вже повиростали й зі мною їм зовсім не цікаво. 

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Так якось саме на дачі я познайомилась з Петром, нашим сусідом. Який він ґазда, ви б бачили. Перетворив свій старий будинок на райський куточок. Він залишив дітям свою квартиру і вже давно на дачі й живе. Дружина його виїхала до Італії і там собі іншого знайшла. Так ми й почали спілкуватися. І поступово Петро став мені з господарством допомагати. Він все лагодив, переробляв, фарбував і навіть грошей за це брати не хотів. А якось запропонував:

 – Переїжджай і ти сюди. Будемо разом жити!

  – Та як? В мене ж чоловік!

 – Ти ж сама кажеш, що ви вже чужі і його крім телефону і телевізору нічого зовсім не цікавить!

Я не знала, що на це казати. Та з кожною зустріччю ми ставали ближчими. Утім покидати свого Дмитра я не хотіла. Є чимало речей, за які я вдячна йому, та й в нас діти. Вони цього не зрозуміють. Та ми давно вже просто друзі, котрим зручно під одним дахом жити. Навіть нормально не спілкуємося.

Ось так, вже десять років я маю двох чоловіків. Одного вдома, іншого на дачі. Розумію, що це ненормально. Але відмовлятися від когось з них не хочу. А ви як би на моєму місці вчинили?

Навігація записів

Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину
– Мені дуже погано. Мати не приїхала. В мене температура під сорок. За хвилину телефон задзвонив. Голос у чоловіка був схвильований: – Алло, викликай швидку. Зараз же! – А діти? – спитала вона сумно. – Їх із ким залишити? Швидка, куди їх визначить? У дитбудинок? – Я подзвоню своїй мамі. Нехай приїжджає. – Твоя мати до нас за три роки сімейного життя жодного разу не приїхала. На честь чого вона зараз зірветься? Я просто вип’ю ліки, і мені стане легше.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes