Ми з чоловіком добре жили. У нас своя квартира, автівка, обоє з хорошими зарплатами. Я працюю, не сиджу в нього на шиї. Доглядаю за собою: манікюр, салон краси, люблю гарний одяг, інколи купую обновки. Раз на рік могла дозволити собі поїздку з подругами за кордон. Богдана все влаштовувало. Він навіть жартував:

– Головне, щоб ти була задоволена.

І я була, а потім щось зламалося. Спочатку дрібниці.

– Навіщо цей сир? Є ж дешевший.

– Ти знову в салон? Можна ж і без цього.

– Навіщо тобі нова сукня? У тебе шафа повна.

– Машиною їхати дорого, їдь трамваєм.

Я спочатку сміялась:

– Ти серйозно? Ми ж нормально заробляємо.

– Треба економити.

Я не розуміла, звідки це взялося. Ми не влазили в кредити, не бідували, не збирали на операцію. Просто раптом я стала “надто дорогою”.

Правда відкрилась, коли ми пішли в гості до його батьків. Сидимо за столом. Свекруха зітхає, дивиться на сина і каже:

– Зараз важкі часи… батькам допомога потрібна. Добре, що ти в нас розумний, знаєш, де можна зекономити.

– Цікаво, де ж?

– Та от хоча б на дружині. Навіщо їй ті салони, креми, поїздки? Жінка має бути скромнішою. А зекономлені гроші – в сім’ю. В нашу.

– Перепрошую, а ви зараз серйозно говорите про мої гроші і моє життя?

– Я ж як краще раджу.

Ти це чув?

Він відвів очі:

– Мама права. Можна ж трошки простіше жити.

– Простіше – це як? Без манікюру, без косметики, без нормальної їжі? Я працюю не для того, щоб на мені економили і віддавали гроші комусь, навіть твоїм батькам!

– Не смій так зі мною говорити! Я йому мати!

– А я – його дружина! І ви не маєте права лізти в нашу сім’ю і вчити, на кому економити!

Богдан встав:

– Досить! Не кричи на моїх батьків.

– Отже, вибір зроблений. Тобі батьки важливіші за власну сім’ю.

Вдома була тиша. Потім він сказав:

– Або ти міняєш своє ставлення до грошей, або нам не по дорозі.

Я подивилась на людину, з якою будувала життя, і не впізнала його.

– Я не річ і не стаття витрат. І жити “скромніше”, щоб догодити твоїй мамі, не буду.

Зараз ми на межі розлучення. Не через гроші, а через те, що в один момент я стала чужою у власному шлюбі, а свекруха – головною жінкою в нашій сім’ї.