Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У сeлі Старyня на Франківщині відкрили підзeмну бaзиліку УГКЦ

У сeлі Старyня на Франківщині відкрили підзeмну бaзиліку УГКЦ

Viktor
23 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до У сeлі Старyня на Франківщині відкрили підзeмну бaзиліку УГКЦ

22 серпня у селі Старуня на Івано-Франківщині відкрили підземний храмовий комплекс. Він розташований на території Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, що займає 21 гектар землі, яку Богородчанська громада передала Українській греко-католицькій церкві у постійне користування. Будівлю освятив глава УГКЦ Святослав Шевчук і назвав її підземною базилікою.

Як відбувалося освячення і хто виділяв гроші на спорудження храму — читайте у матеріалі Суспільного.

Перед відкриттям базиліки за чотири кілометри від Відпустового центру блаженного Симеона Лукача до Старуні на дорогах були затори. На освячення святині приїхали люди з різних куточків Івано-Франківщини. Серед них — Світлана Мотрук з Яремча. Жінка каже, що час від часу відвідує Відпустовий центр, аби помолитися.

Старуня, хрест, Відпустовий центр блаженного Симеона Лукача

Хрест у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

“Я дуже вражена від цього храму, який побудували. Він настільки сучасний — це щось нове. Він мені дуже подобається. Дуже гарно. Тут — святе місце. Все насичене любов’ю, теплом і Божою ласкою. Тут хочеться бути”, — говорить Світлана Мотрук.

На відкриття церкви приїжджали люди з інших областей. Володимир Лазар із Тернопільщини вперше приїхав у Старуню.

“Колись, десь десять років тому, я їхав через Європу. У Польщі були архітектурно схожі релігійні споруди. Зараз у нас — це перша. І вона підземна, дуже красива. Я в захопленні. Знаходяться люди, які жертвують і фінансують (такі храми — ред.) Це — нормально, так має бути. Це — жертва для Бога”, — каже прочанин Володимир Лазар.

Старуня, базиліка, УГКЦ

Прочани зібралися на відкриття нового храму УГКЦ у селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

Окрім того, до Старуні приїхали матері полеглих у російсько-українській війні. Зокрема, Лариса Стефанишин — матір загиблого Василя Стефанишина й учасниця ради родин загиблих при Міністерстві у справах ветеранів України.

“Молитва — це духовна зброя. Без молитви жоден воїн не йде на захист, і я це бачила. Коли мені привезли Василеві речі, то там були образки. Тому це залишиться майбутнім поколінням — ці храми, святині, намолені місця”, — розповідає Лариса Стефанишин.

Священники, УГКЦ, базиліка, Старуня

Священники УГКЦ на відкритті нового храму в селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

Глава УГКЦ Святослав Шевчук у своїй промові сказав, що храм у Старуні має статус базиліки. З його слів, більшу частину грошей на спорудження храму виділили місцеві брати-підприємці. Вони також долучилися до будівництва.

“Коли ми бачили, що маленькі храми не справляються з тією кількістю паломників, ми зібралися одного вечора і пан Василь мені каже: “Збудуймо підземну базиліку, підземний храм”. Вони (підприємці — ред.) потім потрудилися та поїхали подивитися, які існують у Європі підземні храми. І збудували найкращий”, — сказав Святослав Шевчук.

Святослав Шевчук, УГКЦ

Глава УГКЦ Святослав Шевчук на відкритті базиліки у селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

За словами священника Відпустового центру блаженного Симеона Лукача Володимира Лукашевського, підземна частина храму символізує період УГКЦ, коли вона була у підпіллі, а купол — коли вийшла з нього у 1989 році. Святиню почали будувати 10 жовтня 2022 року.

“У людини не існує тільки тіло, у неї є також душа. І ми бачимо, як душа народу є зранена, тому що війна завдає не тільки фізичних ран, але й глибоко духовних. Наш патріарх назвав цей центр місцем зцілення ран війни. І ми хочемо лікувати ці рани в різний спосіб”, — пояснив отець Лукашевський.

Відпустовий центр блаженного Симеона Лукача, Старуня

Територія Відпустового центру блаженного Симеона Лукача у селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

Священник каже, що не знає, скільки грошей витратили на будівництво храму:

“Коли мене запитують про гроші, я завжди відповідаю так: Блаженний і священномученик Симеон Лукач, який нас сьогодні зібрав, відкриває не тільки людські серця, але їхні гаманці теж”.

Меценати та архітектор Юрій Ковальчук, який проєктував церкву, відмовилися спілкуватися з кореспондентами Суспільного. Зі слів голови Богородчанської громади Ростислава Заремби, Відпустовий центр блаженного Симеона Лукача діє з 2018 року. Землю, на якій він розташований, громада передала УГКЦ у постійне користування.

Базиліка, УГКЦ, Старуня

Нова базиліка УГКЦ у селі Старуня, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

“Це не є ті видатки, які значущі для бюджету громади. Набагато значущим є те, що тут силою і фінансами, зокрема нашої церкви й місцевих підприємців, повстала ця святиня. Меценати є уродженцями села Старуня і представниками компанії, які працюють, є платниками податків до нашого бюджету. Вони інвестували свої гроші та зусилля. Це для нас теж дуже важливо. Вони взяли на себе левову частку видатків”, — розповів Заремба.

Ростислав Заремба, Богородчанська громада, мер

Голова Богородчанської громади Ростислав Заремба, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

На відкритті храму також був племінник єпископа — уродженця Старуні Симеона Лукача, на честь якого створили цей комплекс.

“Я тоді мав дев’ять років. Він (Симеон Лукач — ред.) приходив до підпільної монашки зі своїми братами Миколою, Василем. Завжди молилися, закриті штори були. Він був дуже хорошим чоловіком, знав вісім мов. Ми довгий час не знали, що він був висвячений на єпископа, але здогадувалися, бо покійний мій дідо Лукач це знав все”, — каже племінник єпископа Михайло Лукач.

Михайло Лукач

Племінник єпископа Симеона Лукача Михайло Лукач, 22 серпня 2025. Суспільне Івано-Франківськ

За словами отця Володимира Лукашевського, богослужіння в базиліці проводитимуть щодня.

Джерело

Навігація записів

Дeв’ятеро постраждалих, сeред яких є дітu: на Житомирщині зіткнулись два aвто
У CША палає нафтопереробний завод. Відео

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Наречений зблід: наречена запустила торт у свекруху під вереск гостей Ліза знала, що планувати весілля — справа нервова. Читала про це статті, слухала подруг. Але ніхто не попереджав, що найбільшою проблемою стане не вартість ресторану чи вибір фотографа, а майбутня свекруха Валентина Петрівна. Жінка ніби поставила собі за мету перетворити кожен день підготовки на випробування на міцність.
  • Повертаючись додому з роботи, Анна сіла в таксі, втомлена, вона випадково торкнулася до сумки, що лежала поруч. Відкрила, і побачила в ній гроші, подивилася на таксиста, хотіла йому повідомити про це, але він не навіяв їй довіру, і вона вирішила забрати її собі. Повернувшись додому, вона покликала чоловіка Роберта і розповіла, що сталося, про свою знахідку. Очі чоловіка одразу ж заблищали, він запропонував взяти цю суму собі, мовляв, “що впало те пропало”. Ну, а жінку це збентежило, вона весь час думала, що ці гроші могли призначатися для якоїсь серйозної опеpaції. Трoxи порившись у сумці, жінка знайшла візитну картку салону, туш для вій та губну помаду. Повідомивши про знахідку чоловікові, той сказав їй: — Та ти можеш спокійно сидіти на місці, ми на ці гроші купим нову машину!
  • Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, бо йому дуже потрібна квартира, яка дісталася мені від колишнього чоловіка і яку я здаю квартирантам. Син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Але сина не цікавить, як я тепер буду жити
  • Ніна Петрівна щиро раділа за сусідку
  • Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла
  • Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes