Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Гоподи, cкільки горя за останні кілька Днів. Під час нiчної атаки на Київ – у влаcному домі загuнули Олександр та його п’ятиpічна дoнечка. Деталі.

Гоподи, cкільки горя за останні кілька Днів. Під час нiчної атаки на Київ – у влаcному домі загuнули Олександр та його п’ятиpічна дoнечка. Деталі.

Viktor
23 Березня, 202523 Березня, 2025 Коментарі Вимкнено до Гоподи, cкільки горя за останні кілька Днів. Під час нiчної атаки на Київ – у влаcному домі загuнули Олександр та його п’ятиpічна дoнечка. Деталі.

Сьогодні вночі, 23 березня, російські війська здійснили масовану атаку на столицю — внаслідок цього постраждали десятки людей у різних районах столиці, ще троє загинули.

Внаслідок влучання російського БпЛА в житловий будинок загинув чоловік і його 5-річна донечка. Родина втекла до Києва від війни, але агресія ворога наздогнала їх у столиці. З родини вціліла лише мати Олександра, яка з пораненнями перебуває в лікарні.

Родина переїхала до Києва із Запорізької області, пише UNITED24. До їхнього дому в Оріхові наближаються бойові дії, адже місто –  всього за 15 кілометрів від лінії фронту. Родина знайшла прихисток у Києві, мала тут житло. Ніколь ходила до садочка.

“Сьогодні вночі вона та її батько Олександр були вбиті у власному будинку, коли росія запустила безпілотники на Київ. Матір госпіталізували”, – написали в UNITED24.

Також знайома родини Діана Дудченко в коментарі для “УП. Життя” розповіла, що подружжя переїхало до Києва з Оріхова Запорізької області після початку повномасштабної війни.

Сім’я Гаранських відвідувала одну зі столичних церков, де і познайомилися з Діаною.

Жінка додає, що родина проживала в невеликому будиночку на території церкви, який був вщент знищений внаслідок дронової атаки.

“Олександра співає разом зі мною в церковній групі, тому ми тісно спілкувалися. Вони віддали дитину в дитячий садок, куди ходить і мій син, тому ми часто їх підвозили”.

За словами Діани, мати родини працювала в церковному дитячому садочку, а згодом почала займатися власною справою – випікала солодощі на замовлення. Її чоловік “підпрацьовував на різних роботах”.

Крім того, Олександра брала активну участь у житті церкви, де кілька разів на тиждень проводила зустрічі для підлітків.

Діана Дудченко каже, що Гаранські були дружніми та добрими людьми, які попри те, що втратили все в рідному Оріхові, намагалися допомагати іншим.

“Багато допомагали, були добрими, позитивними. Олександра взимку організовувала проєкт збору та доправлення подарунків для дітей у прифронтові регіони”.

Також жінка поділилася відео, на якому 19 березня п’ятирічна Ніколь займається однією зі своїх улюблених справ — ліпить з пластиліну.

Жінка розповіла, що зустрілася в садочку з дівчинкою наступного дня — тоді вихованці закладу провели свято для мам.

“Ніколь була дуже хорошою дівчинкою, кмітливою, розумною. Вона дружила з моїми дітьми, дуже любила носити сукні, навіть мала вбрання з підсвіткою, як у принцеси. Також полюбляла малювати і ліпити з пластиліну.

Позитивна дівчинка. Ходила в старшу групу в садочку і мала у вересні йти в перший клас”, — поділилася спогадами киянка.

Під час російської атаки по столиці Гаранські перебували разом у будиночку на території церкви. За словами Діани Дудченко, Ніколь та Олександр загинули відразу після удару по їхньому помешканню.

“Олександру відкинуло на двадцять метрів, вона так пролежала три години, поки її не знайшов місцевий електрик”.

Наразі жінка перебуває в реанімаційному відділенні однієї зі столичних лікарень.

Нагадаємо, повітряна тривога у столиці тривала понад п’ять годин. Росіяни атакували столицю “Шахедами”.

Джерело

Навігація записів

«Нaвіть сoромно озвyчувати». Іво Бобул висловився про розмір своєї пeнсії
Йoму нaзавжди буде 22: на фрoнті загuнyв 22-річний дecантник з Хмeльниччини. Фото

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes