Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Після атаки дрoнів на газoпереробний завод Астрaхань нaкрила гaзова хмара, але роciян проcять не хвилювaтись

Після атаки дрoнів на газoпереробний завод Астрaхань нaкрила гaзова хмара, але роciян проcять не хвилювaтись

Viktor
5 Лютого, 20255 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Після атаки дрoнів на газoпереробний завод Астрaхань нaкрила гaзова хмара, але роciян проcять не хвилювaтись

Астраханську область, що в Росії, після атаки дронів на газопереробний завод, накрила хмара газу. Місцеві скаржаться на специфічний запах у регіоні.

Як повідомляє РБК-Україна, про це заявив губернатор регіону Ігор Бабушкін.

“Зранку місто накрила хмара природного газу, якому притаманний специфічний запах, що з’являється після обробки (процес одорування газу). Причина запаху газу: запуск у роботу установок на АГПЗ”, – заявив Бабушкін.

За його словами, на заводі зараз ведуться відновлювальні роботи і фахівці вже приступили до запуску виробництва.

“Зараз триває процес пусконалагодження, зокрема запуск факельного горіння. Ті, хто проїжджав повз Аксарайськ, бачили ці факели. Частину з них було погашено у зв’язку із зупинкою роботи заводу”, – написав він.

Хмара газу, яка накрила саме місто і поширюється по області, нібито з’явилась через те, випуск газу для того, щоб запустити факельне горіння. При цьому він заявив, щоб росіяни не турбувались, адже ця хмара газу зміщується в степ.

“Природний газ не є небезпечним для здоров’я на відкритому просторі, найближчим часом стан атмосферного повітря нормалізується. Хочу попередити астраханців, найближчими днями, до виходу заводу на плановий режим роботи, подібні ситуації можливі”, – запевняє він.

Навігація записів

“Ми нe cдaйoм будинки вaєнним”. Тaк вiдпoвiли в кiнцi 2023 poку в Пoкpoвcьку кoли я пoдзвoнив пo oгoлoшeнню
0дин із НАЙМАСШТАБНІШИХ 0БМІНІВ, хлопці вже вважалися з@гuблuмu – 0публіковані ІМЕНА звільнених… СПИС0К…

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Перший тиждень Ігор чекав на дзвінок. Був упевнений: вночі, у темряві, коли цокає годинник і тіні повзуть по стелі, вона не витримає. Буде плакати й просити повернутися. Він навіть підготував промову, співчутливу, але тверду. Мовляв, вибач, рішення прийнято, тобі треба відпустити мене і якось намагатися жити далі. На другий тиждень він сам набрав її номер під приводом забутого зарядного
  • Настя отримала у спадок квартиру. Її чоловік Євген житлу дуже зрадів. – Треба швидше робити ремонт і переїжджати з орендованої! – сказав він Насті. – До того ж, ти вагітна. Дитина має жити в нашій власній квартирі. Ремонт зробили швидко. Батько Насті все зробив сам із двома робітниками. Залишалося тільки нові меблі купити. – Я вибиратиму меблі в кімнати, а ти в кухню й дитячу, – сказав Євген. – Добре, – погодилася Настя… І ось настав довгоочікуваний приїзд Насті прямо з пологового у свою квартиру. Жінка відкрила двері і так і стала на порозі від побаченого
  • Чого це ти раптом вирішив, що маєш право переступати цей поріг без дзвінка? — запитала я, навіть не відчиняючи двері повністю. На порозі стояв Степан. Чоловік, з яким я прожила дев’ять років, і якого не бачила останні пів року. Він змінився: дорожча куртка, впевнений погляд, наче він щойно виграв головний приз у лотереї. Поруч із ним стояла дівчина. Зовсім молода, з ідеальним манікюром і посмішкою людини, яка ще не знає, що таке побутові сварки через незакритий тюбик пасти. — Ми просто повз проїжджали, — Степан усміхнувся своєю фірмовою посмішкою, від якої в мене раніше підкошувалися ноги. Тепер же ця посмішка здалася мені просто завченою маскою. — Вирішив показати Марині, як живуть сильні та незалежні жінки. Знайомся, це моя наречена. Я відступила вбік. Очікувала, що всередині щось обірветься, що підніметься хвиля гніву або жалю, але відчула тільки легку цікавість. Це було схоже на перегляд старого фільму, який ти вже знаєш напам’ять, і він тебе більше не лякає. — Проходьте, раз уже прийшли, — спокійно сказала я
  • – Начхати на неї, – тон чоловіка звучав сухо й абсолютно по-діловому. – У четвер нотаріус на Шевченківській все оформить. Оксана вчора вранці підписала у нього бланки генеральної довіреності. – Вважає, що це для переоформлення документів на мою машину. Щойно квартира перейде на мене, я поміняю замки. Виставлю її речі в коридор, поки вона буде в аптеці.
  • Спілкуватись ми із мамою моєю нормально перестали ще років із п’ять тому.
  • – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes