Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

“Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

Viktor
28 Грудня, 202428 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

У 1990-х роках греко-католики і православні Космача претендували на один храм, що призвело до міжконфесійного конфлікту в громаді.

Після 2023 року село знову розділося – цього разу у датах відзначення релігійних свят.

У селі Космач на Прикарпатті, яке раніше “прославилося” тим, що місцеві жительки напали на жінку та дитину нібито через “співпрацю з ТЦК, тепер новий скандал.

Прихожани найчисельнішої у селі парафії храму святих Петра і Павла відмовилася переходити на Новоюліанський календар.

Попри те, що храм належить до Православної церкви України, яка від 2023 року відзначає релігійні свята вже за новим стилем.

Детально про це йдеться у сюжеті “Громадського”.

Коротко про історію Космача
Космач називають “столицею УПА”.

Під час та після Другої світової війни тут був потужний повстанський рух. Поблизу Космача 1945 року відбувся відомий бій повстанців УПА на чолі з легендарним Мирославом Симчичем з каральними загонами НКВС.

Повстанці тоді отримали перемогу та знищили московитських загарбників.

Проте 6 лютого 2024, в селі Космач місцеві мешканці заблокували автомобіль жінки з 6-річною донькою та побили їх бо вважали, що вона приїхала шпигувати за їхніми чоловіками, щоб “здати” їх військкомату.

Пізніше селяни викликали представників ТЦК на зустріч і викрикували їм “ганьба”, заявлявши, що нібито офіційно в Україні немає війни.

Тепер Космач знову “прославився”. Частина місцевих жителів виступили проти переходу на Новоюліанський календар, який, зокрема, передбачає святкування Різдва 25 грудня, а не 7 січня.

Журналістка Мар’яна П’єцух нагадує, що старовинна церква Петра і Павла до радянської окупації 1944 року була греко-католицькою, але після знищення УГКЦ і так званого Львівського псевдособору 1946 року перейшла на московське православ’я.

Після здобуття незалежності приєдналася до УАПЦ, а тепер належить ПЦУ.

У 1990-х роках греко-католики претендували на храм, проте це призвело до міжконфесійного конфлікту в громаді. УГКЦ збудувала нову велику церкву, неподалік старої.

“Після 2023 року село знову розділося – цього разу у датах відзначення релігійних свят. Православна громада вирішила поки не переходити на Новоюліанський календар.

Тож у Космачі другий рік поспіль відзначають два Різдва”, – розповідає П’єцух.

“Були збори біля церкви і голосування. Проголосували, що 7-го, та й усе”, – каже місцевий житель про те, як вирішували, за яким календарем далі відзначати свят.

Зміна віри?

Деякі вірянки налаштовані радикально – зміну календаря вважають зміною віри.

“Шестого, себто семого (сьомого – Ред.) Різдво. А предки наші як свєткували. Мого чоловіка дідо був на Австрійській (Першій світовій – Ред.) війні. Свєткували семого, ніхто (25 грудня – ред.) не свєткував. З 2014 року війни, але чого тоді не вводили новий стиль, але тепер.

Між людьми вражду робити, гризоту. Ні, в нас нема сварки. Люди шукають собі церквів. Ми просимо бога, аби війна стала, аби людей не вібівали.

А чого Єрусалим (Єрусалимська православна церква – Ред.) не перейшов на новий стиль. Так що треба знати історію”, – емоційно каже місцева жителька з характерним гуцульським діалектом.

“Бо віра ся не міняє. Яку ми мали, в якій родилися, то в такій ми повинні бути далі. Я собі так думаю, якби до нас приїхав Епіфаній, я би йому сказала, аби він нам повернув свята на місце і не змінював релігію.

Це закарбовано у нас у серці. А тепер бери і переступай. Ну за що. Це не стосується Москви. Москва і так нерелігійна.

Все робиться на розбрат людей, аби тільки була гриза”, – додає інша жителька Космача.

Настоятель громади певен, що саме парафіяни мають вирішувати такі важливі для парафії питання.

“Храм від фундмента до хреста на куполі побудований жителями села. Не спитати людей ми не мали права.

Думка людей повинна бути врахована”, – розповідає місцевий православний священник.

Староста Космача Дмитро Мохначук шкодує, що після буремних 1990-х село помирилося і разом відзначало усі свята, а тепер знову поділилося.

“У нас шість церков. П’ять перейшли на новий календар, а шоста – ні. Це головна, найбільша.

У нас до цього не було роз’єднання взагалі. Дві церкви – православна і греко-католицька – прекрасно всі свята разом проводили”, – говорить староста Космача.

Космач – село контрастів
“Космач – село величезних контрастів. Тут поєднується величезна звитяга з людською ницістю. …в часи Радянського Союзу тут було дуже багато людей репресовано, разом з тим було багато сексотів.

Їхні нащадки досі тут живуть”, – різко зауважує місцевий греко-католицький священник.

Його парафіяни відзначатимуть Різдво 25 грудня і впевнені, що саме так правильно – в єдності з усім західним світом

“У нас уже два Різдва. Я обидва буду святкувати”, – каже свою думку місцевий житель Василь.

Натомість місцевий житель і краєзнавець Василь Кравчук зізнається, що чимало православних Космача теж не проти переходу на новий стиль. “Але є пару впертих, є там жінки у нас такі.

Вони там керують”, – розповідає Кравчук, який є прихожанином православної громади, а його дружина – греко-католицької.

За словами журналістки, Різдво ні за старим ні за новим стилем не дочекаються семеро жителів Космача, які загинули в боях за Україну у повномасштабній війні з рф з 2022 року.

Ще до півтори тисячі мешканців виїхали з села закордон від 2022 року.

Джерело

Навігація записів

Ще одне! В Укpаїні запpовадили нове Деpжавне свято.
Ніжні пиpоги з каpтоплею та сиpом. Рідні проcять готувати через дeнь, так смачно

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
  • Телефон задзвонив пізно ввечері… На екрані висвітилася Сваха. Я аж здивувалася: вона мені нечасто телефонує… А тут дзвінок— Алло…?І тут вона так бадьоро видала фразу, яка перекреслила всі наші стосунки…що я нестрималась…Ніколи б не подумала, що сваха здатна на таке..
  • — Толя з дружиною багато чого досягли, — почав батько, сідаючи в крісло. — Працюють обоє, двоє дітей. А ти… Так, ти молодець, що не сидиш склавши руки. Але час вже до життя серйозно ставитися. – Тату, я живу тут. Я не ледарка! Я заробляю, нехай і вдома, нехай і в піжамі! Але я плачу за їжу, за комуналку, я не сиджу у вас на шиї! – Ти не зрозуміла, – перебив він. – Це не про гроші. Це про потребу.
  • Олег дістав із її сумки гаманець, навіть не глянувши у її бік. Витягнув картку, простягнув продавчині. Та упаковувала браслет із синіми камінцями в оксамитову коробочку, і Тамара Степанівна вже повертала зап’ястя, милуючись, як ляжуть на шкіру ці холодні блискучі камені.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes