Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Шоколадно-кавовий «Наполеон». В скарбничку улюблених рецептів!

Шоколадно-кавовий «Наполеон». В скарбничку улюблених рецептів!

Viktor
15 Грудня, 202415 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Шоколадно-кавовий «Наполеон». В скарбничку улюблених рецептів!

Один з найулюбленіших з дитинства, і популярних десертів – торт Наполеон, який відрізняється ніжним кремом і тонкими численними коржами. Існує кілька рецептів приготування Наполеона, сьогодні ми пропонуємо Вам рецепт торта з шоколадно-кавовим смаком.

Інгредієнти:

 Тісто:

  • 550 г борошна
  • 50 г какао-порошку
  • 200 мл води
  • 50 мл еспресо
  • 40 г розтопленого вершкового масла
  • 1 ч. ложка солі
  • 1 ч. ложка цукрового піску
  • 300 г вершкового масла

Крем 1:

  • 400 мл молока
  • 100 мл міцної кави
  • 5 жовтків
  • 120 г цукрового піску
  • 70 г борошна
  • 50 г темного шоколаду

Крем 2:

  • 150 г вершкового масла кімнатної температури
  • 30 мл молока
  • 100 г цукрової пудри

Як приготувати:

  1. Для тіста в просіяне  борошно додати сіль і цукор, зробити поглиблення, додати воду, каву і розтоплене вершкове масло. Замісити туге тісто. Зібрати в кулю, загорнути в плівку і прибрати в холодильник на 1 годину.
  2. 300 г вершкового масла загорнути в пергамент і розкачати завтовшки 1 см. Сформувати прямокутник. Прибрати в холодильник на 1 годину.
  3. Через годину дістати тісто і розкачати його в прямокутник, щоб довжина була у два рази більше прямокутника з масла. На одну половину тіста покласти прямокутник з масла і накрити другою половиною. Прибрати в холодильник на 40 хвилин.
  4. Далі, дістати тісто і розкачати його товщиною в 1,5 см. Скласти книжкою і прибрати в холодильник на 40 хвилин. Повторити цей процес ще 3 рази, кожен раз витримуючи тісто в холодильнику не менше 30 хвилин.
  5. Коли тісто готове, розкачати його товщиною 0,5 см (це буде приблизно 2 дека). Наколоти виделкою і випікати при 200 г приблизно 10-12 хвилин. Остудити на решітці.
  6. Готуємо крем.
    У сотейник скласти молоко, кава і половину норми цукрового піску і нагріти до появи пари. В окремій мисці змішати жовтки з цукром, що залишився, додати просіяне борошно перемішати. Влити половину гарячого молока в жовтки й добре розмішати. Перелити назад в сотейник до решти молока і варити на середньому вогні, помішуючи, до загустіння. Зняти з вогню, додати подрібнений шоколад і розмішати до його розчинення. Накрити плівкою в контакт і охолодити.
  7. Для масляного крему. М’яке вершкове масло збити з цукровою пудрою до пишного стану, додати молоко кімнатної температури та ще раз збити.
  8. Складання:
    З коржів вирізати кола потрібного розміру (або залишити квадрати). Змастити корж заварним шоколадним кремом. Нижню сторону наступного коржа намазати вершковим кремом і укласти зверху шоколадного. Повторити. Обмазати боки й верх шоколадним кремом, обсипати крихтою і дати настоятися в холодильнику протягом 12 годин.

Смачного!

Навігація записів

Сваха образилася, що ми на ювілей принесли тільки букет квітів, а не гроші. Хоча сама нас так “щедро” зустріла, що ми через годину хотіли втекти додому!
Зима, бeзперечно, буде з обмeженнями на електропостачання: нaрдеп пoяснив, як українцям вимикaтимуть світло з січня

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я саркастично
  • Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.
  • Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.
  • Ірина відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було жодної пари чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки! Вона перечитала текст тричі. Повільно до неї почав доходити зміст написаного.
  • Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти
  • Тю, Олено, ти що, з собою цей старий сервант на той світ забереш? — ці слова племінника пролунали на моїй затишній кухні так буденно, ніби він питав про погоду, а не вирішував долю мого життя. Я ледь не випустила з рук тарілку, яку саме витирала. — Максиме, ти про що? — я нарешті знайшла голос, намагаючись вгамувати дивне хвилювання, що піднялося в грудях. — Та я про будинок твій, — продовжив він, підливаючи собі ще чаю, наче він тут уже господар. — Сама ж бачиш, Олено Степанівно, роки йдуть. Не ображайся, але ти не молодшаєш. Тобі важко тут одній. Город величезний, сад потребує догляду, дах он у кутку в сінях підтікає — Михайло покійний латав, а воно знову проситься. Хто тобі допоможе? Я відчула, як пальці самі собою почали зминати край фартуха. Його слова були дошкульні. — Я ще даю собі раду, Максиме. І сусіди допомагають, якщо щось важке треба
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes