Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ну що ти накручуєш ситуацію? Це ж просто пропозиція моєї мами. Що тут такого поганого? – виправдовувався чоловік. Не так я уявляла закінчення новосілля. Нарешті ми купили омріяну квартиру, зробили ремонт та почали задумуватися про діточок. Але ці всі плани перекреслила свекруха…

Ну що ти накручуєш ситуацію? Це ж просто пропозиція моєї мами. Що тут такого поганого? – виправдовувався чоловік. Не так я уявляла закінчення новосілля. Нарешті ми купили омріяну квартиру, зробили ремонт та почали задумуватися про діточок. Але ці всі плани перекреслила свекруха…

Viktor
14 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Ну що ти накручуєш ситуацію? Це ж просто пропозиція моєї мами. Що тут такого поганого? – виправдовувався чоловік. Не так я уявляла закінчення новосілля. Нарешті ми купили омріяну квартиру, зробили ремонт та почали задумуватися про діточок. Але ці всі плани перекреслила свекруха…

Ми після одруження мріяли про власне житло, однак на батьківщині не вдавалося наскладати необхідну суму, тому вирішили, що чоловік поїде на заробітки. Я не дуже хотіла його відпускати, однак розуміла, що іншого виходу в нас немає, не будемо все життя в орендованій квартирі, до того ж зараз поки молоді, маємо більше здоров’я, загалом поїхав Павло, а я залишилася тут.

Вже через чотири роки придбали квартиру на околицях міста — дві кімнати. Варіант мені не дуже подобався, однак нам ще потрібні були кошти на капітальний ремонт, тому не шикували. Ще за рік привели квартиру до ладу, і нарешті настав час нашого переїзду — я була на сьомому небі від щастя. Одразу почала готуватися до новосілля.

Моїх батьків вже давно немає, тому з гостей були лише родичі чоловіка — свекруха Віра, його сестра з чоловіком та молодший брат з дружиною. Свекруха була власницею трикімнатної квартири, і проживала вона зі своїми дітьми та їхніми сім’ями, всі вони не покидали батьківської оселі, лише моєму чоловікові вдалося вирватися з-під маминого крила. Не розуміла, як десять людей можуть проживати в одній квартирі, але мені не було до цього діла.

На новосілля я приготувала багато страв, але недорогих, оскільки після ремонту не мала можливості шикувати. Зробила овочеву та сирну нарізку, салат з редиски, моркву по-корейськи, придбала оселедець, пюре з котлетами на гаряче, зварила ще бульйон й подала з млинцями, однак моїм гостям нічого не подобалося. Розкритикували, що немає м’ясної нарізки, бульйон їм був прісний, салат не такий смачний, як у Віри Степанівни. Я дуже ображалася, оскільки застілля перетворилося на справжнє ток-шоу: всі поголовно порівнювали свекруху зі мною.

Віра Степанівна і невістці, і доньці також часто дорікала, однак всі ми не звертали на це увагу.

Під кінець вечора, чи то на жарт, чи на правду, але родичі чоловіка почали сперечатися, хто з них переїде жити до нас. Я сказала, що в цій квартирі ми будемо проживати наодинці, нам ніхто не потрібен, на що почула гнівну відповідь:

– Ти думаєш, ми в тебе будемо запитувати? Якщо з сином щось трапиться, я є його спадкоємиця й можу спокійно жити тут.

Я була шокована з того, які думки у свекрухи. А чоловік просто сидів мовчки й не став сперечатися з мамою.

– Давайте переїду я, тоді в мою кімнату поселите своїх дітей, — сказала свекруха доньці.

Дітям сподобалася така пропозиція, вони вже подумки збирали речі матусі. Тут я схопилася з-за столу й почала кричати:

– Ніхто до нас не переїде! Ніхто!

Насправді і донька, і син свекрухи мають непоганий дохід, можливо, заробляють більше, ніж ми з чоловіком,

Просто сім’ї Люби і Сергія мають непоганий дохід, більший, ніж наш з чоловіком. Правда, вони не економлять, часто ходять в ресторан, їздять на моря, а ми все спільне життя відкладаємо копійку до копійки, а вони не хочуть нічого змінювати. Я не хочу терпіти свекруху у своєму будинку, довгий час мріяла про те, щоб стати господинею у власному домі, а тут таке.

Ще й чоловік заїкнувся:

– А чому ти проти? Нічого не станеться, якщо матір з нами буде жити, тобі щось допоможе!

Свекруха задоволено дивилася на мене:

– Ні, – відрізала я. – Тільки через розлучення.

Не знаю, що буде з цього далі, але я вирішила, що рішення змінювати не буду.

Що Ви думаєте з цього приводу? 

Навігація записів

14 грудня. Яке сьогодні свято. Що потрібно обов’язково зробити перед виходом з дому в цей день
У Вoронeзькій області автобус із nораненими окуnантамu врізaвся у вантажівку з військовими: що відомо (відео)

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?
  • Мамо, ну що ти передала? Це минулорічна колекція! — кричала Світлана в телефон. — І взагалі, чому ти Оксані на ремонт дала більше, ніж мені? Ти нас завжди ділила! Марія плакала в Греції , миючи підлоги в готелях, але продовжувала давати гроші, сподіваючись купити хоч краплю дочірньої любові. Її доньки не працювали ні дня — вони чекали на перекази, сварилися між собою за спадок, який ще не отримали, і постійно дорікали матері, що вона «мало дає». Ганна спочатку не хотіла відпускати свою Катю за кордон. — Куди ти, дитино? Ти ж тільки університет закінчила, — плакала мати. — Мамо, подивися на нашу хату. Тато хворіє, ліки дорогі. Я поїду на рік-два, підніму вас на ноги, і повернуся. Але «рік-два» розтягнулися на сім. Катя працювала в Мілані бадантою — доглядала за капризною синьйорою. Було важко, було самотньо. Але щомісяця вона надсилала гроші з однією лише приміткою: «На мамин комфорт». Катя була зовсім іншою, ніж її двоюрідні сестри. Вона ніколи не просила нічого для себе. Навпаки, коли Ганна намагалася відкласти їй «на квартиру», Катя сердилася: — Мамо, спочатку зроби капітальний ремонт у селі! Постав нові вікна, щоб не дуло. Проведи воду в хату, щоб ти з відрами не бігала. Моя квартира почекає, я ще молода, зароблю. А ваші роки йдуть.
  • Вимітайся звідси, і щоб духу твого тут не було через годину! — ці слова мого чоловіка Романа прозвучали не як грім серед ясного неба, а як фінальний акорд старої, фальшивої пісні, яку я слухала сім років. Я стояла посеред нашої затишної вітальні й дивилася, як він методично вигрібає мої речі з полиць. Поруч, у моєму улюбленому кріслі, сиділа свекруха, Тамара Петрівна. — Ромчику, ну навіщо ти так галасуєш? Оксанка ж дівчинка розумна. Вона сама розуміє, що сім років ми її терпіли суто з доброти душевної. З однією валізою прийшла — з однією і піде. Справедливість, знаєш, вона така. Я дивилася на них і не вірила своїм вухам. Сім років я намагалася бути ідеальною невісткою. Пекла її улюблені пироги, возила по лікарях, вислуховувала нескінченні скарги на сусідок і високий тиск. Я думала, що ми — сім’я. Виявилося, я була просто зручним персоналом, який не потребував зарплати
  • “..Як маму потрібно було з Польщі привести, всім селом скидалися, а тепер вона жирує, по ресторанах ходить…”. Я ж знаю, хто це написав, через деякий час повідомлення було видалене, хоча я зробила скрін. Ця людина усміхається мені в обличчя і бажає мені і сестрі всього найкращого, але я просто дякую і йду в іншу сторону.
  • – Ти що заради рідних онуків не можеш поїхати на заробітки? – Син мене фактично з хати виганяє, каже, що я винна йому, а я не знаю, як бути
  • Місяць очікування тягнувся, як густа, липка патока, отруюючи повітря в квартирі. Ігор перестав нормально спати. Він сидів ночами в інтернеті, читаючи форуми обдурених чоловіків і вивчаючи статті про спадковість домінантних ознак. Він став експертом у галузі генетики, принаймні у власній уяві. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes