Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Вже нікуди діватися: Після заяви Трампа Зеленський змушений був назвати реальні втрати України у війні

Вже нікуди діватися: Після заяви Трампа Зеленський змушений був назвати реальні втрати України у війні

Viktor
8 Грудня, 20248 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Вже нікуди діватися: Після заяви Трампа Зеленський змушений був назвати реальні втрати України у війні

Основні тези

  • Володимир Зеленський повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення загинуло 43 тисячі українських воїнів, 370 тисяч отримали поранення, з яких 50% повертаються в стрій після реабілітації.
  • Зеленський також заявив, що втрати Росії перевищують 750 тисяч людей, з яких 198 тисяч убитих.

Володимир Зеленський озвучив втрати України у війні з Росією. Він наголосив, що мовиться не лише про загиблих, а й поранених воїнів.

Які втрати України у війні

Після зустрічі з Дональдом Трампом та Еммануелем Макроном у Парижі, а також після допису новообраного президента США Володимир Зеленський розкрив втрати України у війні. Так, від початку повномасштабного вторгнення на полі бою загинуло 43 тисячі воїнів, ще 370 тисяч українських захисників отримали поранення.

Водночас президент України наголосив, що приблизно 50% військових, які отримали поранення, повертаються у стрій після реабілітації. Зеленський додав, що одна з ключових відмінностей між російською армією й Силами оборони України – це рівень розвитку фронтової медицини, який у нашій армії значно вищий.

Наші люди ціною своїх життів захищають свій дім, і кожне життя наших воїнів і наших цивільних цінне для нас,
– наголосив президент України.

Зеленський також озвучив втрати Росії за майже 3 роки повномасштабної війни. Так, оновлені дані про російські втрати перевищують 750 тисяч людей. Серед них 198 тисяч убитих росіян та понад 550 тисяч поранених.

Зверніть увагу! Зранку 8 грудня Дональд Трамп опублікував допис у своїй мережі. У ньому новообраний президент США заявив, що Україна втратила у війні 400 000 військових та багато цивільних. Трамп також повідомив, що втрати Росії сягають 600 000 військових, серед яких і загиблі, і поранені.

Крім того, з вересня 2024 року Росія зазнає дійсно колосальних втрат. Зеленський наголосив, що співвідношення втрат 5 – 6 російських загарбників до 1 українського воїна.

Український лідер згадав і про українців у російському полоні. Зеленський підкреслив, що Україна робить все можливе, щоб повернути своїх людей додому. Дехто перебуває у нелюдських умовах окупантів від 2014 року.

Так, від 24 лютого 2022 року Україні вдалося повернути 3935 наших людей: 3767 воїнів та 168 цивільних. Однак, у ворожому полоні залишають ще тисячі українців, тому важливо повернути всіх, хто опинився у полоні.

Зеленський також нагадав про чи не найбільший воєнний злочин Росії – викрадення та депортація українських дітей. Згідно з офіційними даними, окупанти могли депортувати близько 20 тисяч дітей, проте російська пропаганда стверджує, що мовиться про сотні тисяч.

Навігація записів

Коли немає м’яса, готую так: простий та легкий сніданок. Пиріжки з капустою
Почaлося! F-16 пішли в ат@ку на сх0ді: 0купантu до так0го не булu г0т0ві. Деталі…

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes