Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Я не знaйшoв жoдного європeйського лідeра, хто бyв би проти члeнства України в ЄС”, – Порoшенко

“Я не знaйшoв жoдного європeйського лідeра, хто бyв би проти члeнства України в ЄС”, – Порoшенко

admin
5 Червня, 20225 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Я не знaйшoв жoдного європeйського лідeра, хто бyв би проти члeнства України в ЄС”, – Порoшенко

Україна буде членом Європейського Союзу, тому що ми є європейською країною. І тому, що український народ з 2014 року бореться за своє європейське майбутнє.

Про це сказав Петро Порошенко в інтерв’ю Euronews, записаному у Роттердамі під час Конгресу ЄНП.

На запитання, чи є перспектива отримати статус кандидата у члени ЄС найближчим часом попри скепсис деяких європейських політиків, Порошенко відповів: “я мав можливість говорити з європейськими лідерами. І я можу сказати вам – ситуація є значно оптимістичнішою. І в розмовах тет-а-тет я не знайшов нікого, хто був би однозначно проти нашого майбутнього членства”.

“В цій ситуації Україна безумовно буде членом Європейського Союзу. Тому що ми є європейською країною. І тому що український народ, починаючи з 2014 року, бореться за своє бажання бути європейцями. Ми ненавидимо ідею повернення до радянського союзу чи до російської імперії”, – наголошує Порошенко.

“Європейський Союз – це союз держав, який базується на цінностях. Росія базується на грошах, на політичній корупції. Тому політика кооперації з росією є токсичною і для держав, і для політиків, і для економічних інституцій”, – вважає п’ятий Президент.

Порошенко також запросив тих, хто ще вважає за можливе вести справи з російським диктатором, приїхати в Україну: “я готовий бути вашим гідом, щоб відвідати Ірпінь, Гстемель, Бучу, Чернігів, Тростянець – всі місця, де тисячі і тисячі цивільних українців були вбиті, зґвалтовані і вбиті жінки, діти. Поговоріть і подумайте про ваше майбутнє – і чи може це бути питанням грошей”, – говорить Петро Порошенко.

“Нам слід “депутінізувати” росію. Оскільки Росія з Путіним в якості президента, попри той факт, що ми можемо зупинити цю війну, у будь-який момент може знов повернути загрозу для всього Європейського континенту”, – вважає Порошенко.

“Проте ми говоримо про демократичні інструменти. Як і про санкції. А також про ембарго. Коли російські громадяни більше не захочуть продовжувати сплачувати таку високу ціну за все це, а також надалі мати цього маніяка в якості президента, все це надасть нам дуже потужний шанс”, – наголошує Петро Порошенко.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Потyжнuй удар: Артuлерuсти 45 та 43 брuгад знuщuли тeхніку ворога та склад з боєпрuпасaми. Відео
Володимир Пapaсюк рoзпoвів: «Я реально молився, все горіло», як потрaпив у eпічний бiй. Відео

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • — Що? Катя, ти в порядку? Може, тобі лікаря викликати? — Зі мною все добре, просто… — вона ковтнула слину, все ще тремтячи. — Зрозумієш ближче до обіду. Лізо, я серйозно. Не виходь завтра з дому. Взагалі. Скажи, що захворіла, придумай що завгодно, але не ходи на роботу. Ми стояли одна навпроти одної у вузькому передпокої, і я вперше добре роздивилася сусідку. Зазвичай вона виглядала дуже спокійною. А зараз була розгубленою й наляканою.
  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes