Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки.

Бабуся Єва мене виховала, бо мама про мене не згадувала. Вона влаштовувала своє особисте життя.

– Ти погляд трохи Валю, а я її згодом заберу – не раз говорила мама, але цього так і не сталось.

Бабуся замінила мені маму. Вона мене виховувала, навчала, водила до школи та лікарні, за потреби. При цьому навчала мене, що моя мама не вона, а мама живе в місті, любить мене і обов’язково забере.

Моя ж рідна мама про мене не згадувала. Вона приїздила дуже рідко, і то після дзвінка бабусі:

– Я її люблю понад усе, але ж не я її мама. Валя тебе потребує. Приїдь.

Бабуся наполягла, щоб я після 9 класу пішла навчатись у медичний коледж. Вже тоді я бачила, що їй геть зле.

Коли я вийшла заміж, то бабуся вирішила зі мною поговорити.

– Я свій дім тобі залишу. З понеділка займусь документами – сказала бабуся.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Мама як про це дізналась, то відразу кинулась до бабусі:

– Валя, що в тебе єдина? Ще є я і онук. Про нас би теж подумала.

– Валя нічого не має, то хоч будинок їй залишиться. Ти заміж вийшла, сина народила, а про доньку за ці роки і не згадувала.

Та в понеділок бабусю уже поховали. Мама успадкувала дім, хоч і знала, що бабуся мені його хотіла заповісти.

– Я не така багачка, щоб будинками розкидатись. Мені й синові теж треба мати щось своє, а ти собі заробиш – сказала мама.

Вона спершу планувала здавати його в оренду, а тоді вирішила продати. Хоч дім стояв у гарному місці, та ніхто його не купував.

Ми з чоловіком придбали будинок на тій же вулиці. Я бачила місце, де виросла і мріяла, що й мої діти колись там бігатимуть.

Я вже не раз просила у мами, що викуплю у неї той будинок, але вона категорично проти:

– Він тобі не дістанеться – каже.

Сусідка ж моя говорить:

– Бачиш бабуся з того світу для тебе дім береже. Ніхто там жити не хоче. І як тепер в такі речі не вірити?

Я ж маю надію, що колись так і буде, і будинок буде моїм.