Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Одесит: “Їдемо з дитиною в тролейбусі. Навпроти сидить жінка, років 70. В одну із пауз каже: – Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на yкрAінском, что я аж заслушиваюсь..”

Одесит: “Їдемо з дитиною в тролейбусі. Навпроти сидить жінка, років 70. В одну із пауз каже: – Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на yкрAінском, что я аж заслушиваюсь..”

admin
4 Жовтня, 20204 Жовтня, 2020 Коментарі Вимкнено до Одесит: “Їдемо з дитиною в тролейбусі. Навпроти сидить жінка, років 70. В одну із пауз каже: – Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на yкрAінском, что я аж заслушиваюсь..”

Їдемо з Назаром в тролейбусі. Навпроти сидить жінка. На вигляд років сімдесят. Слухає наші розмови. В одну із пауз каже:

– Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на укрАінском, что я аж заслушиваюсь.

– Це природньо, ми ж українці.

– А ви ж откуда самі будете?

– З Одеси.

Пауза.

– Не поняла. Хто, маленький родився в Одєсі?

– Ні. І я, і він.

– Да развє ж таке буває?

– Ну як бачите, буває.

– Нє, слухайте, це так гарно… Я просто нє можу вас нє отблагодарити, от беріть…

Дістає з корзини абрикоси і яблука. Складає в пакет.

– Та не треба, в нас усе це є.

– Беріть, я настаіваю! Мені стільки не надо, в мене на дачі много всьогО.

– Ну добре, дякуємо.

– Ви понімаєте, я за полвіка в Одесі вже і мову свою підзабула, нормально говорить уже не можу, а тут ви… і ще кажете, що мєсні… так приятно.

– Нам теж…

Сергій Бригар

Навігація записів

Укpaїнкa нa пpяму звepнулacя дo пpeзидeнтa: “Пaнe Зeлeнcький, звepтaюcя дo вac вiд iмeнi вcix oбуpeнux, тим, щo зapaз вiдбувaєтьcя!!.”
Я НIКOЛИ нe пepecтaнy дякyвaти вaм, тим, xтo oбpaв цe чyдo! Paнiшe ми з ipoнiєю гoвopили пpo влaдy, щo цe клoyнaдa тa циpк, a зapaз.. Я вжe нe дивлюcь нoвини – тиcк пiдiймaєтьcя!..

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes