Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 10 років збирав гроші на власну квартиру, а її у мене забрала рідня. Та я не розгубився у цій ситуації…

10 років збирав гроші на власну квартиру, а її у мене забрала рідня. Та я не розгубився у цій ситуації…

Viktor
12 Жовтня, 202512 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до 10 років збирав гроші на власну квартиру, а її у мене забрала рідня. Та я не розгубився у цій ситуації…

На своє власне житло я зміг заробити аж в 30 років. До цього часу мені довелось жити з батьками. Так було вигідніше, я зміг відкладати більше грошей, тому і квартиру взяв трикімнатну, простору.

У мене ще був молодший брат Василь. Він одружився ще як був зовсім молодий, у 19 років. Їм дуже допомагали батьки з обох сторін.

Адже вони лише закінчували навчання, ніхто нічого не мав. Згодом вони знайшли роботу, почали оренду оплачувати самі. Та проблеми з грошима у них і до сьогодні. Катя, його дружина сидить у декреті з другою дитиною.

А Василь заробляє не так вже і багато грошей. На все не вистачає, тому батьки продовжують їм допомагати.

Я ж до них не пхався, розумів, що такі ситуації бувають. Та сам до створення сім’ї підійшов більш усвідомлено. Я вирішив одружуватись, коли за плечима уже щось матиму. Тому збирав кошти на квартиру і вкладав їх у власну справу.

Після того, як я придбав житло, почав робити там ремонт. Уже за декілька тижнів збирався туди переїхати.

Два дні ходив, шукав ключі від квартири. У мене був лиш один комплект. Вирішив спитати мами, можливо, вона їх бачила?

–  А їх немає, синку. Я Василю віддала — спокійним тоном відповідає мама.

– Він мав щось глянути там?

– Ні, вони вчора туди з Катею і дітьми заїхали. Їх з орендованої квартири вигнали за несплату боргів. Діватись було нікуди, тож я віддала їм ключі ві твоєї квартири.

– Ти що смієшся? А мене забули спитати?

– Синку не злись. Я просто подумала, що ти ще декілька місяців можеш пожити з нами. Ми вже звикли до тебе, та й ти один. А вони як сюди до нас переїдуть, то буде не зручно ні їм, ні нам. Знайдуть інше житло, сплатять усі борги й тоді з’їдуть — просила мама.

Я з матір’ю посварився, вона на мене образилась. Брату дозволив пожити у своїй квартирі місяць, але потім наказав з’їжджати до батьків. Нехай живе у тій кімнаті, де тридцять років був я. А я хочу нарешті окремого, самостійного життя.Я вважаю, що заслужив на нього.

А моя родина хоче моїм коштом розв’язати свої проблеми. Та цього не буде!

Як ви думаєте, правильно вчинив хлопець?

Навігація записів

Шансu українців потрапuтu до США знuзяться до мінiмуму: у Трaмпа готують рішення
Додайте 1 інгредієнт до картопляного пюре і воно вийде пухке і кремове: Вершкове масло не знадобиться..

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він
  • Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.
  • Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?
  • — Поки я жива, хочу жити у квартирі, де народилася і виросла! Ви молоді, можете й самі собі на житло заробити. Мати ніби не розуміла, що заробити на квартиру в наш час не так-то просто. Особливо маючи маленьку дитину на руках і тільки одного дорослого, що працює в сім’ї.
  • – Віка, я ось що хотів сказати. Ти могла б квартиру і в кращому стані нам залишити. Ми приїхали – пил скрізь, посуд брудний у раковині, плита у жиру. Неприємно, чесно кажучи, – незворушно заявив вітчим
  • – Ану – пішли геть! – несподівано скомандував завжди тихий тато. Дорослі дочки постали перед ним зовсім в іншому світлі – зовсім несприятливому
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes