Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Збирався у відпуcтку: на Донeччині загuнув мoлодий воїн із Київщини. Фото

Збирався у відпуcтку: на Донeччині загuнув мoлодий воїн із Київщини. Фото

Viktor
19 Липня, 2025 Коментарі Вимкнено до Збирався у відпуcтку: на Донeччині загuнув мoлодий воїн із Київщини. Фото

Захищаючи Україну, поліг у бою з ворогом молодий захисник з міста Обухів Київської області Богдан Карпович. На захист рідної землі він добровільно став ще в 2022-му році, воював під Бахмутом, на Харківщині та Донеччині.

За роки війни Богдан був не раз був поранений, але повертався до побратимів на передову, він кілька днів не дожив до відпустки. Про Героя розповіли в Обухівській громаді.

Збирався у відпустку: на Донеччині загинув молодий воїн із Київщини. Фото

“Обухівська громада провела в останню путь молодого воїна, солдата, водія кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Богдана Артемовича Карповича… Звістка про загибель Богдана відізвалась пекучим болем у серцях найрідніших та усіх, хто знав і поважав його. Адже цей хороший, привітний, веселий та комунікабельний хлопець любив свою родину, мав багато друзів і, звичайно, ще був тільки на самому початку свого життя”, – йшлося у повідомленні, опублікованому на сайті Обухівської міської ради.

Як розповіли на малій батьківщині Героя, народився він 19 травня 2002-го року в Обухові. Після завершення навчання в Обухівському академічному ліцеї №3 реалізував свою любов до точних наук – і вступив до Київського технікуму електронних приладів, який закінчив за спеціальністю “електронні комунікації та радіотехніка”.

Коли юнак служив строкову службу у Збройних силах України – Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Влітку 2022-го Богдан, як розповідають на його малій батьківщині, вирішив підписати контракт зі Збройними силами. Воював у районі Бахмута, де тоді точилися запеклі бої з росіянами.

“Бойові завдання виконував на посаді кулеметника, командира БТР. Був нагороджений медаллю “За службу Україні”. Під час бойових дій в одній з гарячих точок, на жаль, медаль згоріла в танку, а сам Богдан отримав поранення. Підлікувавшись, знову повернувся в зону бойових дій. Тепер вже на Харківський напрямок. Тут знову був нагороджений медаллю “Захиснику Вітчизни” і знову отримав поранення, а після лікування – ще одне. За станом здоров’я був направлений на реабілітацію. А далі – новий контракт, і знову Богдан потрапляє на фронт”, – розповіли в Обухівській громаді.

Після підписання нового контракту служив молодий обухівець на посаді водія підрозділу, пов’язаного з керуванням дронами. Він, розповідають земляки захисника, окрім інших задач вивозив з поля бою загиблих та поранених побратимів.

“Служив чесно, мав подяки від командування. Близьким не дуже розповідав про свою службу. Говорив, що все у нього добре. Збирався днями у відпустку. Останній раз виходив на зв’язок 4 липня, а 6-го липня загинув поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Ось і вся біографія. Бойовий шлях і лінія життя виявилися у Богдана занадто короткими. Він багато чого не встиг: мріяв стати кухарем, купити мотоцикл, любив дітей, але сім’ю також не встиг створити”, – кажуть в Обухівській міській раді.

У вічність Герой пішов 23-річним. Вдома на нього чекали батьки та дві сестрички.

Попрощалися з Богданом Карповичем в Обухові 14 липня.

Джерело

Навігація записів

Cьoгoднi, 19 ЛИПHЯ — Beлuкe Цepкoвнe cвятo! Kaтeгopuчнo ЗAБOPOHEHO poбuтu..
Сергій Притула висловився про навчання 16-річного сина за кордоном і перебування на обліку в ТЦК

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
  • — Я пропоную ..«вільні стосунки». Я погодилася… і пішла на побачення з його другом…Зараз я живу сама… Виявилося, «гуляти» може тільки він…
  • Прийшов на перше побачення з мамою, щоб вона «оцінила товар». Я не розгубилася і влаштувала їм обом таку «оцінку товару», що їм і не снилося…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes