Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Зaлiзничнuй хаос”. Білоpyські пaртuзанu допомоглu зірвaтu нaступ нa Київ, – WP

“Зaлiзничнuй хаос”. Білоpyські пaртuзанu допомоглu зірвaтu нaступ нa Київ, – WP

admin
25 Квітня, 202225 Квітня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Зaлiзничнuй хаос”. Білоpyські пaртuзанu допомоглu зірвaтu нaступ нa Київ, – WP

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну планувалося блискавичне захоплення Києва. Однак відразу ж на білоруському напрямку активізувалися залізничні диверсанти, які внесли хаос в логістику російських військ.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на The Washington Post.

За даними видання, буквально з перших днів вторгнення в Білорусі почала працювати таємна мережа, до якої увійшли працівники залізниці, хакери і колишні співробітники сил безпеки. Саме завдяки їхнім діям протягом декількох днів ланцюг постачання продовольства, палива та боєприпасів був повністю паралізований.

Як розповіли представники цієї мережі, атаки були простими, але ефективними і були націлені на щити управління сигналами, які потрібні для функціонування залізниць. У підсумку поїзди простоювали цілими днями, що змушувало росіян поповнювати запаси автотранспортом. Це в свою чергу призвело до відомих багатокілометрових колон на півночі Київської області

“Враховуючи залежність Росії від поїздів, я впевнена, що це сприяло деяким проблемам, які у них були на півночі. Це сповільнило їх здатність рухатися. Вони не могли просунутися далі на українську територію і обірвали свої шляхи постачання, тому що їм доводилося покладатися на вантажівки”, – зазначила наукова співробітниця Лондонської Королівського інституту об’єднаних служб Емілі Ферріс.

За словами білоруського активіста Юрія Рававоя, диверсії на залізниці виграли час для Збройних сил України.

“Не можу сказати, що ми були найважливішим фактором, але ми були важливою цеглою в стені”, – зазначив він.

Видання пише, що залізнична війни досі викладається в школах Білорусі як найбільш успішна тактика партизанів під час Другої світової війни. Однак нинішні партизани прагнули уникати жертв, тому зосередилися на пошкодженні обладнання.

“Ми не хотіли вбивати ані російських військових, ані білоруських машиністів. Ми використали мирний спосіб, щоб зупинити їх”, – додав Рававой, не уточнивши, як саме партизани здійснювали диверсії.

Навігація записів

Гoтyються до нaступу. Окупантu накопuчують тeхніку у Запорізькій oбласті, – ОВА
Вeрхoвна Рaда не рoзглядатuме зaборону УПЦ МП до кінця війнu – Стeфaнчук

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
  • — Ти не повіриш, вона приїхала до мене на роботу з сином і попросила взяти його на п’ять днів. Бо вона терміново лягає в лікарню, а її чоловік, той самий байкер на ім’я Борис, і батько дитини, поїхав кудись далеко на байкерський фестиваль. І головне — вона не хоче йому казати, що їй погано. При цьому рідна сестра Юлі, яка її іноді виручає, поїхала відпочивати, а всі її друзі — люди несімейні й ненадійні, — Петро розвів руками. — Ну ти ж їх пам’ятаєш, вони обоє дивні, ми з тобою в гостях у друзів з ними якось пару разів перетиналися.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes