Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Зaхищаючи Україну, загuнув 40-річний військовий з Франківщини Дмитpо Вaрцaбюк

Зaхищаючи Україну, загuнув 40-річний військовий з Франківщини Дмитpо Вaрцaбюк

Viktor
7 Квітня, 20257 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Зaхищаючи Україну, загuнув 40-річний військовий з Франківщини Дмитpо Вaрцaбюк

Космацька громада повідомила про загибель свого жителя Дмитра Дмитровича Варцабюка, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій.

Як зазначається в офіційному повідомленні на сторінці громади, Дмитро Варцабюк народився 30 жовтня 1984 року. Він був мобілізований до лав ЗСУ та брав участь у захисті територіальної цілісності України в умовах повномасштабного російського вторгнення.

“Вже 11 років наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями”, – йдеться у повідомленні Космацької громади.

У загиблого військовослужбовця залишилися троє синів, дружина та мати. Представники місцевої влади висловили співчуття родині та близьким захисника, а також повідомили, що додаткова інформація щодо організації церемонії прощання з військовослужбовцем буде надана пізніше.

“Наші щирі співчуття рідним і близьким Дмитра, в якого залишилось троє синів, дружина, мама та родина”, – повідомляють представники Космацької громади.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року бойові дії охопили значну частину території держави, що призвело до численних втрат серед військовослужбовців та цивільного населення. Втрати серед українських військових постійно зростають через інтенсивність бойових дій на різних ділянках фронту.

Дмитро Варцабюк поповнив список військовослужбовців з Космацької громади, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Місцева влада організовує заходи для вшанування пам’яті загиблого захисника та надання підтримки його родині.

“Вічна пам’ять полеглим Героям України! Ми не маємо права забути їхні імена”, – підкреслюється у повідомленні Космацької громади.

Жителів громади проінформують про деталі церемонії прощання з військовослужбовцем, щоб вони могли віддати шану загиблому захиснику.

Навігація записів

“Роcія глузує з прoпозицій про миp”: Макрон ж0рстко відреагував на уд@рu по Кривому Рогу. Подробиці…
На Львівщині водії міського транспорту не вuйшлu на робоmу через TЦК: у військкоматі відповіли

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes