Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • З цим рецептом впораються навіть господині-початківці! Дуже простий рецепт смачних домашніх еклерів!

З цим рецептом впораються навіть господині-початківці! Дуже простий рецепт смачних домашніх еклерів!

admin
30 Вересня, 202030 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до З цим рецептом впораються навіть господині-початківці! Дуже простий рецепт смачних домашніх еклерів!

Я дуже люблю еклери, але, чесно кажучи, вони рідко коли мені вдавалися. То ж було шкода часу і витрачених продуктів. Я йшла в магазин, купувала еклери, але за смаком вони не дотягували до тих, які я запам’ятала ще з дитинства. Але нещодавно я побачила цей рецепт і тепер спекти миску домашніх смачнезних еклерів для мене не проблема.

В заварних тістечках не так важливий рецепт, як саме технологія приготування тих тістечок. Поділюся з Вами рецептом і технологією, сподіваюся у всіх вийде!

Інгредієнти для тіста:

  • Вода – 250 мл.
  • Борошно – 150 г.
  • Масло – 120 г.
  • Яйця (великі) – 4 шт.
  • Сіль – щіпка.

Покроковий рецепт приготування:

Наливаємо воду, в каструлю кладемо сіль і масло, ставимо на вогонь має добре кипіти, всипаємо борошно, вимішуємо дерев’яною ложкою (так зручніше) збираємо тісто в кулю, ще декілька секунд вимішуємо забираємо з вогню.

Далі тісто має бути не гарячим, не холодним, а теплим, по одному кладемо яйце, тією ж ложкою вимішуємо його з тістом, і так з кожним яйцем. Можна міксером, але це тісто дуже розлітається по кухні.

Як маєте кондитерський мішечок, то кладіть в нього, ні – то беріть чайну ложку, набирайте тісто з розміром в горіх, накладайте на форму з відстанню 5 см, бо дуже виростають. Форму нічим не змащувати, і стелити теж не треба, хіба не якісна поверхня, то змастіть.

Духовка має бути добре розігріта температура 200 °, печете 15 хвилин збавляєте температуру до 180° печете ще 10-15 хвилин. Тістечка мають бути не білі, не жовті, а наближено до коричневого кольору, так як на фото, як візьмете в руку спечене тістечко, воно легке, вага не відчутна.

Готуємо крем:

  • Молоко – 0,5 л.
  • Борошно – 2 ст. л. (повні).
  • Крохмаль кукурудзяний – 2 ст. л. (повні).
  • Цукор – 200 г.
  • Яйце – 1 шт.
  • Ванілін.
  • Сік лимона – 1 ст. л.
  • Масло вершкове (82%) – 200 г.

Приготування крему:

Частину молока з цукром ставимо на вогонь, в другій половині розводимо крохмаль і борошно і яйце, тоненькою цівкою вливаємо в гаряче молоко постійно помішуємо варимо до загустіння.

М’яке масло збити, поступово додаючи заварну масу кімнатної температури , збиваємо до кінця , і сік лимона. До частини готового крему , я додала 70 г топленого чорного шоколаду з 2 столові ложки молока, вийшли еклери з двома кремами, ванільний і шоколадний.

Начиняємо тістечка також кондитерським мішечком, або робимо надріз знизу і чайною ложкою.

Джерело

Навігація записів

Рецепт смакоти! Цукерки “Рафаелло” у домашніх умовах!
Труn помахав рукою з труни перед похованням. Але родичі помітили це, тільки коли переглянули відео

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes