Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Їду в потязі Хеpсон – Кpаматорськ. Купа війcькових, сеpед них чоловік 50-ти pоків… Майже усю ніч він не cпав, а коли таки почав пpовалюватись в сон cказав те, від чого pидало ціле купе…

Їду в потязі Хеpсон – Кpаматорськ. Купа війcькових, сеpед них чоловік 50-ти pоків… Майже усю ніч він не cпав, а коли таки почав пpовалюватись в сон cказав те, від чого pидало ціле купе…

Viktor
3 Листопада, 20243 Листопада, 2024 Коментарі Вимкнено до Їду в потязі Хеpсон – Кpаматорськ. Купа війcькових, сеpед них чоловік 50-ти pоків… Майже усю ніч він не cпав, а коли таки почав пpовалюватись в сон cказав те, від чого pидало ціле купе…

Їду в потязі Херсон – Краматорськ купа військових, серед них чоловік років 50, майже усю ніч він не спав, а коли засинав було.

“Хлопці я прикрию, відходьте, лиште мені БК”

Звісно це було не тихенько, але ми всі все розуміємо.

Далі уривок розмови з дівчиною – його сусідкою.

Вона: Що, всіх положили?

Він: Я ще не знаю, наче всіх.

Я там повинен був бути, але мене поклали у лікарню з серцем і я на 2 дні затримався.

Вона: А куди Ви їдете?

Він: Кліщіївка

Все, накрило не тільки мене, а майже усіх дівчат які чули розмову.

Після цього виникає питання як люди можуть забуватися що у нас війна? Як можуть не допомагати?

Як ставлять ялинки? Як крадуть з бюджету?

Нашим хлопцям треба не тільки фінансова підтримка, а і моральна, вони повинні відчувати що ми з ними йдемо пліч о пліч, разом до самої перемоги, ми їх не покидаємо і не покинемо.

Автор: Лілія Ярошевська.

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями!

Навігація записів

Пeнсіонерка прoсить Зeленcькoго скaсyвати виплaту укрaїнцям 1000 грн: пeтиція
Тp@гiчнa paнk0вa звicткa Щoнaймeншe 158 людeй з@гuнyлu Тe, щo вiдбyвaєтьcя нa мicцi пoдiй нeпepeдaтu cлoвaмu

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes