Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Євгeн Рuбчuнськuй не вuтрuмaв: “Українці, скільки мoжна!?Всiм тим хто і досі захuщaють рocійcькy культyру я скaжу настyпне…”

Євгeн Рuбчuнськuй не вuтрuмaв: “Українці, скільки мoжна!?Всiм тим хто і досі захuщaють рocійcькy культyру я скaжу настyпне…”

admin
21 Червня, 202221 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Євгeн Рuбчuнськuй не вuтрuмaв: “Українці, скільки мoжна!?Всiм тим хто і досі захuщaють рocійcькy культyру я скaжу настyпне…”

Ось що я скажу холуям, які захищають російську культуру – щоб ви так само захищали своє, українське, як ви кидаєтеся на всіх свідомо байдужих до творчості Пушкіна, Толстого і Достоєвського!

Хочете їх читати – читайте, хто вам не дає, але не треба нав’язувати українцям культуру споконвічного ворога. Чому наші діти мають перейматися поведінкою маньяка Розкольникова чи шовініста Болконського? І співчувати шльондрі Соні Мармеладовій? Фу, мерзота!

Чому б вам, шанувальникам російської пісьмєнності, не почитати літературу братів наших поляків: Міцкевича, Синкевича, Лема, Вишневського і Урбанека? Чи вам ближче збочена сімейка Карамазових і мазохіст отєц Сєргій?

Світова література, до якої мають долучатися наші діти це і колумбієць Маркес, і іспанець Лорка, і француз Мопасан, і австрієць Рільке, і німець Ремарк, і англієць Байрон, і американець Драйзер. А є ще японці, мексиканці, аргентинці, шведи, норвержі, австралійці і бознахто ще.

Але ви ратуєте за Q-ца-пів! То може проблема не у визнанні України мультикультурною державою, а в тому, що ви з усіх світових культур вибрали саме культуру ворога, агресора, ґвалтівника і мародера.

То скажу вам максимально культурно у часи війни: йдіть найух за своїм російським кораблем і усією російською літературою. Вперед босоніж у Вороніж!

Євген Рибчинський

Навігація записів

Бeзмитнe ввeзeння автoмoбілів для українців скaсували: Вeрхoвна Рaда визнaчила дату
Нарешті ми дочекались цієї події: ЗСУ отримaли на озбрoєння німeцькі гaубиці

Related Articles

Я навіть ненавмисно дуже заздрю жінкам, які знайшли своє жіноче щастя в шлюбі. Я завжди вважала свій шлюб вдалим і надійним. Вийшла я заміж ще зовсім молодий, це ще ранній вік для дівчини, в 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду. У нас була взаємна щира любов і незабаром ми з ним одружилися. Скоро з’явився на світло Олександр, а через 3 роки — Ігор. Жили ми добре, весело, сперечалися дуже рідко. І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть. Так минуло 25 років нашої щасливої сімейної житті. Хлопчаки наші виросли, одружилися. А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких і рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити. І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наші сімейні життя прийшли зміни. Ні, мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж. Так би мовити, омолодитися, як ніби. Почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого не було раніше за стільки років нашої сімейної. Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти в нашій допомоги вже не потребували…

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я навіть ненавмисно дуже заздрю жінкам, які знайшли своє жіноче щастя в шлюбі. Я завжди вважала свій шлюб вдалим і надійним. Вийшла я заміж ще зовсім молодий, це ще ранній вік для дівчини, в 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду. У нас була взаємна щира любов і незабаром ми з ним одружилися. Скоро з’явився на світло Олександр, а через 3 роки — Ігор. Жили ми добре, весело, сперечалися дуже рідко. І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть. Так минуло 25 років нашої щасливої сімейної житті. Хлопчаки наші виросли, одружилися. А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких і рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити. І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наші сімейні життя прийшли зміни. Ні, мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж. Так би мовити, омолодитися, як ніби. Почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого не було раніше за стільки років нашої сімейної. Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти в нашій допомоги вже не потребували…

– Ти не забула випадково, що ця дача належить мені? Мамо, я тебе попереджала, що сестру я тут бачити більше не хочу. Я не готова потім робити ремонт на дачі та вигрібати два дні сміття після неї. Я її добре знаю

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти не забула випадково, що ця дача належить мені? Мамо, я тебе попереджала, що сестру я тут бачити більше не хочу. Я не готова потім робити ремонт на дачі та вигрібати два дні сміття після неї. Я її добре знаю

“Дай мені, будь ласка, грошей, я куплю собі та дітям новий одяг.

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Дай мені, будь ласка, грошей, я куплю собі та дітям новий одяг.

Цікаве за сьогодні

  • Я навіть ненавмисно дуже заздрю жінкам, які знайшли своє жіноче щастя в шлюбі. Я завжди вважала свій шлюб вдалим і надійним. Вийшла я заміж ще зовсім молодий, це ще ранній вік для дівчини, в 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду. У нас була взаємна щира любов і незабаром ми з ним одружилися. Скоро з’явився на світло Олександр, а через 3 роки — Ігор. Жили ми добре, весело, сперечалися дуже рідко. І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть. Так минуло 25 років нашої щасливої сімейної житті. Хлопчаки наші виросли, одружилися. А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких і рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити. І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наші сімейні життя прийшли зміни. Ні, мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж. Так би мовити, омолодитися, як ніби. Почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого не було раніше за стільки років нашої сімейної. Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти в нашій допомоги вже не потребували…
  • – Ти не забула випадково, що ця дача належить мені? Мамо, я тебе попереджала, що сестру я тут бачити більше не хочу. Я не готова потім робити ремонт на дачі та вигрібати два дні сміття після неї. Я її добре знаю
  • “Дай мені, будь ласка, грошей, я куплю собі та дітям новий одяг.
  • Віра відкрила невеликий магазин, який був прибудовою до їхнього будинку. Мешканці села та проїжджаючі часто заходили до магазину за продуктами, кавою та випічкою, яку Віра сама пекла. Магазин приносив непоганий дохід. Коли Сергій приїжджав із рейсу, Віра чекала на нього з накритим столом. – Привіт. Як з’їздив? – Запитала Віра. Вона завжди зустрічала чоловіка з макіяжем та красиво одягнена.
  • – Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, – сказала вона Ганні Романівні й не навмисне спіткнулася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса. Коли Юля вибралася з уламків, то виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.
  • Коли я увійшла в під’їзд, то почула крики. Виявляється це свекруха так верещала на мою дитину. Бачили б ви, що вона зробила з нею… Мені довелося ще довго заспокоювати донечку.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes