Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Є кількa oзнак, що роcійськi окупaнтu не збирaються дoвго залишaтися в Мелітополі, – мер

Є кількa oзнак, що роcійськi окупaнтu не збирaються дoвго залишaтися в Мелітополі, – мер

admin
8 Червня, 20228 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Є кількa oзнак, що роcійськi окупaнтu не збирaються дoвго залишaтися в Мелітополі, – мер

Плани росіян щодо тривалої окупації Мелітополя починають провалюватися. Ворог готується до відступу до того, як його почнуть проганяти ЗСУ.

Раніше стало відомо, що російські окупанти покинули усі блокпости у Мелітопольському районі. Ворог боїться наступу ЗСУ, а російські солдати переживають за збереження свого життя.

Окупанти не збираються затримуватися у Мелітополі

Як повідомив мер Мелітополя Іван Федоров, росіяни повідомили мешканцям міста про те, що збираються провести так званий “референдум” та приєднати окуповану територію Запоріжжя до Росії. Про це він розповів в ефірі національного телемарафону, передає 24 канал.

Разом з тим вони розуміють, що довго тримати атаки ЗСУ не зможуть, тому почали вести жорстку пропагандистську війну. Навіть під дулами автоматів ворогу не вдасться зібрати людей на псевдореферендум, тому вони активізували хитрощі. Утім, чи довго це триватиме – відкрите запитання.

Є кілька ознак, що вони не будуть довго в Мелітополі. Перша – вивезення краденого зерна залізницею, це швидше. Друге – вони “знялися” з блокпостів у районі, вони є лише в Мелітополі та біля доріг державного значення,
– сказав Федоров.

Він додав, що ЗСУ створили росіянам шалені проблеми на Херсонщині, тому окупанти хочуть перегрупувати свої сили та спробувати втримати під своїм контролем тимчасово окуповану територію області.

Ситуація на окупованих територіях: коротко про останні новини

  • На Херсонщині російські окупанти зібралися святкувати “день Росії” в той час, як у деяких районах дуже складна гуманітарна ситуація. Втім, дух українців ворога зламати не вдається – на співпрацю з ним та отримання російського паспорта люди не йдуть навіть за гроші. Крім того, у місті постійно з’являються українські прапори та листівки, які попереджають окупантів про близьку смерть.
  • У Маріуполі ситуація просто катастрофічна. Людям бракує їжі та води, санітарні умови просто жахливі. В місті практично немає лікарів, тому окупанти почали просити йти на роботу пенсіонерів.

Джерело: 24 канал

Навігація записів

Ну що ж, бачу в багатьох вже пройшов переляк… Ви собі навіть не уявляєте, що тепер нас чекає, почнеться те, чого ми ще не бачили і не усвідомлюємо…
Рoсiя розгорнула ракетні комплекси “Іскандери” дaльніcть уpaжeння яких не мeнше 500 км поблизу Херсонської області – Міноборони

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
  • Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана.
  • З Віктором вони зустрічалися рік. Їх називали найкрасивішою та закоханою парою. З першого дня вони були разом. Буквально за тиждень Віктор переїхав до неї жити.
  • Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?
  • Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes